Дітей б’ют�, над дітьми знущаються, дітьми маніпулюють, діти п’ют� алкоголь. «Мда, ну, і обрала ти чим починати рік…�
Ідея прочитати Діккенса перед «МіДітей б’ют�, над дітьми знущаються, дітьми маніпулюють, діти п’ют� алкоголь. «Мда, ну, і обрала ти чим починати рік…�
Ідея прочитати Діккенса перед «Мідноголовим Демоном» Барбари Кінгсолвер лежить просто на поверхні, якщо знати, що останній є сучасним переспівом першого, ще зі свіжим Пулітцером у кишені. До цього у англійського класика я читала тільки «Різдвяну пісню».
Ми дізнаємося про маленького Девіда, що живе з мамою та нянею. Батька не знає, бо той помер. Далі мати вийде заміж вдруге за чоловіка, від якого хлопчик відчував загрозу. І не дарма. Дуже скоро буде і психологічне, і фізичне насилля, і заслання дитини на навчання в школу подалі від дому. Незважаючи на доволі похмурий початок, більш доросле життя Девіда не стане осмисленням психологічних травм, отриманих у дитинстві, тому мені було навіть трішки дивно, навіщо тоді усе було описано саме так.
Я давненько не читала цих класичних романів XIX ст. з екзальтованими героями та театральними діалогами. І як говорю не про манери епохи у звертаннях чи про класовість. Згадую епізод, де дорослий чоловік переконує дитину (головного героя), у якому він захваті від його друга (іншої дитини) і як він мріє ще колись з ним зустрітися і поспілкуватися (бачив його один раз у житті). А я читаю це і не можу не питати: «Та з якого переляку?»
За законами жанру було зрозуміло, до якого завершення ми дійдемо, і питання часу було дочекатися відповідь на питання «як». І тут не можу не зупинитися на дуже дивній персонажці Дорі, яка (view spoiler)[стане першою дружиною головного героя. Те, наскільки автор її інфантилізував, м’як� кажучи, здивувало. Мені насправді було аж некомфортно читати про ці стосунки. "Дитинка-дружина" блін (hide spoiler)]...more
Книга швейцарського класика про невелике селище в Альпах, громада якого, незважаючи на перестороги та попередні смерті, голосує за те, щоб зійти на виКнига швейцарського класика про невелике селище в Альпах, громада якого, незважаючи на перестороги та попередні смерті, голосує за те, щоб зійти на високогірне пасовище і почати використовувати його для худоби. А далі? Далі будуть наслідки цього рішення.
І були моменти, коли усіми цими дзвіночками на коровах, випасанням у горах, тривожністю перед невідомим, цей невеликий текст нагадував мені «Тіні забутих предків». Але то були лише моменти. Загалом же мені забракло обіцяної атмосферності та ясності у діалогах. Пояснень не чекала, пояснень не отримала � тут усе чесно)
Скажу відверто, мабуть, найбільше мене зачепив…почато�. Отой нетривалий момент, де жителі селища не тільки перекреслюють передану їм у розповідях і байках пам'ять про щось страшне на тій вершині, а й відкидають свідчення очевидця, ще живого односельця, як щось неважливе, надумане, перебільшене. Страшно навіть думати, наскільки швидко наступними поколіннями стирається пам’ят� про пережите попередніми чи заперечується правда задля комфорту� ...more
Не дочекалася жовтня, але виправдовую себе тим, що у наших умовах планувати своє читання на місяці наперед � то розкіш.
Перед прочитанням згадувала, якНе дочекалася жовтня, але виправдовую себе тим, що у наших умовах планувати своє читання на місяці наперед � то розкіш.
Перед прочитанням згадувала, як 10-12 років тому нудьгувала під час прочитання «Дракули», тому зависоких очікувань до книги, що написана на 25 років раніше точно не було. Але ірландський письменник Джозеф Шерідан Ле Фаню таки зміг здивувати.
Якщо короткі оповідання нагадують ті легенди про привидів, які вам розповідають у кожному пристойному замку чи старому маєтку, то «Кармілла» здивувала не тільки витонченою вампірською лінією, а й несподіваним лесбійським сюжетом.
«Бувало, що юна леді виявляла до мене притаманну закоханим чоловікам увагу». Ця увага, як зізнається Лора, викликає у неї відчуття піднесення та водночас огиди. А читачам, на жаль, не до кінця розтлумачують, чи усе це для Кармілли було грою з їжею. Мабуть, відповідь є ствердною, але так одержимо вона поводила себе не з усіма. «У п’янкі� насолоді найглибшого приниження я живу у вашій теплій крові, а ви помрете, помрете найсолодшою смертю заради мого життя». Зваблива моторошність...more
Я дитинстві я цих казок не читала, і коли кілька років тому купувала цю збірку, то розраховувала на містичні історії, побудовані на нашому фольклорі. Я дитинстві я цих казок не читала, і коли кілька років тому купувала цю збірку, то розраховувала на містичні історії, побудовані на нашому фольклорі. Вийшло не зовсім так, чи радше зовсім не так (хіба що казка «Мара» більшою мірою підпадає під звичне, принаймні мені, уявлення про казку як про страшну і повчальну історію водночас), але аж ніяк не скажу, що розчарована.
Вступна казка просто блискуча: на Лисій горі має зібратися «міжнародний конгрес» нечистої сили з усіх куточків світу, себто і Тролі, і Джини, і Геката. За головного у нас - Вій. Але в історії з’явитьс� і людина...more
Знаючи, що у цій повісті йдеться про період польського повстання 1830-1831 рр., полізла у Вікіпедію, аби хоча б мати у своїй гоА мені так сподобалося!
Знаючи, що у цій повісті йдеться про період польського повстання 1830-1831 рр., полізла у Вікіпедію, аби хоча б мати у своїй голові схематичну історичну рамку згаданих подій. Моє нещодавнє прочитання дуже крутої книги «Братство» Олега Криштопи (про арешт Кирило-Мефодіївського товариства) в цьому випадку було дуже помічним, адже і там, і тут це часи приходу до влади Миколи I.
Людмила Старицька-Черняхівська, маючи дуже цікавий родовід та оточення, лишається незаслужено маловідомою. Саме завдяки її дружбі з Лесею Українкою я колись вперше почула про неї, а зараз захоплено відкрила для себе її як письменницю.
В основі сюжету - родинна оповідка про її дідуся. Повість так і починається � як розповідь старого пана, українця, про часи своєї армійської служби у Рос. імперії, коли їхнім завданням було придушення польського повстання. Іншими словами, дідусь сидить у кріслі і уже він переказує мені Вікіпедію...more
«Друже мій, для цього треба вміти жити; розумієте � вміти. Треба вчитися жити! О, наука жити! Яка це складна, прекрасна й, на жаль, невідома наука! Лю«Друже мій, для цього треба вміти жити; розумієте � вміти. Треба вчитися жити! О, наука жити! Яка це складна, прекрасна й, на жаль, невідома наука! Люди зважили зорі, перемогли всі стихії, навчились будувати хмарочоси й убивати один одного, але жити� жити вони не вміють! Не вміють!»
Кличе цар тебе на суд: "Най мені явиться тут Лис Микита, гайдамака! А не хоче йти в мій двір,- На тортури, під топір! Най пропаде, мов собака!"
Сатира, замаКличе цар тебе на суд: "Най мені явиться тут Лис Микита, гайдамака! А не хоче йти в мій двір,- На тортури, під топір! Най пропаде, мов собака!"
Сатира, замаскована під віршовану казку))) ...more
Слухала в аудіо і направду спіймала цей осінній меланхолійний настрій.
Дві дівчини, такі різні і несхожі за вдачею (Мартуха марить родиною і коханням, Слухала в аудіо і направду спіймала цей осінній меланхолійний настрій.
Дві дівчини, такі різні і несхожі за вдачею (Мартуха марить родиною і коханням, Ганнуся ж не боїться лишитися в житті без чоловіка, бо їй найбільше важить її творчість) змушені шукати собі третю співмешканку, щоб мати змогу продовжувати платити за житло.
Кобилянська тут для мене геть інакша, ніж в романі «Земля»: чуттєва, емоційна і прогресивна, ніде правди діти. Дати в кінці XIX століття голос жіночому персонажеві, що наголошує на самодостатності жінки! В нашій літературі все є, просто треба цікавитися)...more
Якби не фільм, мені було б важко читати цю книгу. Водночас, саме завдяки фільмові я взагалі взялася її читати. Не планувала, та екранізація показала, Якби не фільм, мені було б важко читати цю книгу. Водночас, саме завдяки фільмові я взагалі взялася її читати. Не планувала, та екранізація показала, що це не класична наукова фантастика, а певна суміш з фентезі. Усі сумніви полишила і таки чудово провела час з книгою. (view spoiler)[ Єдине, що хотілося б закинути авторові: думки героїв � дуже зайве, позбавляють інтриги. Фрази на кшталт «перша зустріч із людьми, яких йому наказано було зрадити, вразила доктора Кайнса» просто руйнують її вщент. Не зрозумілою на момент прочитання була для мене смерть Дункана, що скидалася на марнотратство з боку автора, але друга частина таки показала, що ідея в тому таки була закладена. Ну і наостанок, дуже хотілося крутішої ролі для Бене Гессерит, бо мати цікаві сили тільки заради того, щоб парувати потрібних людей� Це лишає багато питань (далі другої частини читати не планую, то, можливо, в подальшому автор більше розкриває цей орден). (hide spoiler)]...more
Під обкладинкою вас чекає збірка моторошних історій, половина з яких належить перу закордонних класиків, решта � українських сучасних авторів. КласикиПід обкладинкою вас чекає збірка моторошних історій, половина з яких належить перу закордонних класиків, решта � українських сучасних авторів. Класики витрачають велику кількість літер на змалювання атмосфери, наші сучасники � на горор-сюжети (як вони їх розуміють) та смакування кривавих деталей (віддаю належне оповіданню «Справа поміщика Кущинського» та трохи недоопрацьованій «Старій школі»). Суміш геть неоднорідна, на мій смак, але все найкраще проявляється саме на контрасті....more
«И я надеюсь � мы победим. Больше: я уверен � мы победим. Потому что разум должен победить.» Не очікувала, що про такий страшний раціональний світ можн«И я надеюсь � мы победим. Больше: я уверен � мы победим. Потому что разум должен победить.» Не очікувала, що про такий страшний раціональний світ можна так гарно написати. Світ нумерів і цифр з чітко визначеним часом на сон, пережовування їжі і навіть секс, в якому я направду насолоджувалася діалогами і оповідями головного героя. Викликали посмішку його крамольні думки з напрочуд цікавою аргументацією: чудовий приклад того, як ми завжди шукаємо підтвердження нашим переконанням, а не спростування, навіть якщо ті аргументи більше скидаються на той дивний акт між совою і глобусом. Ну, ви зрозуміли. Одним словом, Замятін мене з біса здивував. Приємно здивував!...more
Я уникала спойлерів про цю книгу протягом всього свого життя. Не знала, про що саме цей культовий роман, але здогадувалася, що там буде смерть (помітиЯ уникала спойлерів про цю книгу протягом всього свого життя. Не знала, про що саме цей культовий роман, але здогадувалася, що там буде смерть (помітила, що з таким елементом сюжету у книги більше шансів стати культовою). І от нарешті я прочитала. Ну, по-перше, я не помилилася. А, по-друге, фух, нарешті можна дозволити собі подивитися екранізацію з неперевершеним Лео)))...more
Громіздке і дещо нудне читання. Навіть якщо ви одразу зробите над собою зусилля і почнете запам’ятовуват� хто кому хто, то згодом усвідомите, що то буГроміздке і дещо нудне читання. Навіть якщо ви одразу зробите над собою зусилля і почнете запам’ятовуват� хто кому хто, то згодом усвідомите, що то було намарно, бо багато членів родини Форсайтів грають в сюжеті роль масовки. Прокайфувати від історії мені не вдалося, але історичний аспект ціную. ...more
Loading...
