What do you think?
Rate this book
K� khôn cũng có khi kh�
K� Khôn Cũng Có Khi Kh� - Tâm Lý Học V� S� Ngu Ngốc Của Con Người
Là một cuốn sách “khó đọc�, "K� khôn cũng có khi kh�" tấn công trực tiếp vào tâm thức của người đọc, khi thông qua những bài báo, những quan điểm, luận điểm được phân tích và trình bày, độc gi� s� thấy đâu đó hình ảnh của chính bản thân mình, v� những quyết định “ngu ngốc� của bản thân. Mọi độc gi� đều có th� đọc cuốn sách này, vì nội dung sách liên quan đến việc phân tích v� s� ngu si của con người trong c� hành động lẫn tâm trí.
Cuối cùng đã có cuốn sách giải nghĩa v� s� ngu ngốc! Đặc biệt hơn, nó được thực hiện bởi những con người thông minh nhất th� giới, trong đó có DANIEL KAHNE MAN, DAN ARIELY, ALIS UN GOPNIK, HOWARD GARDNER, ANTONIO DAMASIO, AARON JAMES và RYAN HULIDAY.
Chính xác thì s� ngu ngốc hiện diện xung quanh chúng ta, � trong những hành động, suy nghĩ và thậm chí trong có con người. Trong cuốn K� Khôn cũng có khi kh�, các nhà tâm lý học và nhà tư tưởng hàng đầu � bao gồm những người đoạt giải Nobel và các tác gi� có sách bán chạy nhất - s� cho bạn thấy:
Tại sao những người thông minh đôi khi lại tin vào những điều hoàn toàn vô nghĩa,
B� não lười biếng của chúng ta khiến chúng ta đưa ra những quyết định sai lầm như th� nào,
Tại sao việc c� gắng tranh luận với những k� ngu ngốc lại là một cái bẫy;
S� thao túng truyền thông và kích thích quá mức của Internet khiến chúng ta tr� nên ngu ngốc như th� nào,
Tại sao những người ngu ngốc nhất lại không nghĩ rằng h� ngu ngốc.
Là một cuốn sách “khó đọc�, "K� khôn cũng có khi kh�" tấn công trực tiếp vào tâm thức của người đọc, khi thông qua những bài báo, những quan điểm, luận điểm được phân tích và trình bày, độc gi� s� thấy đâu đó hình ảnh của chính bản thân mình, v� những quyết định “ngu ngốc� của bản thân. Mọi độc gi� đều có th� đọc cuốn sách này, vì nội dung sách liên quan đến việc phân tích v� s� ngu si của con người trong c� hành động lẫn tâm trí.
Cuối cùng đã có cuốn sách giải nghĩa v� s� ngu ngốc! Đặc biệt hơn, nó được thực hiện bởi những con người thông minh nhất th� giới, trong đó có DANIEL KAHNE MAN, DAN ARIELY, ALIS UN GOPNIK, HOWARD GARDNER, ANTONIO DAMASIO, AARON JAMES và RYAN HULIDAY.
Chính xác thì s� ngu ngốc hiện diện xung quanh chúng ta, � trong những hành động, suy nghĩ và thậm chí trong có con người. Trong cuốn K� Khôn cũng có khi kh�, các nhà tâm lý học và nhà tư tưởng hàng đầu � bao gồm những người đoạt giải Nobel và các tác gi� có sách bán chạy nhất - s� cho bạn thấy:
Tại sao những người thông minh đôi khi lại tin vào những điều hoàn toàn vô nghĩa,
B� não lười biếng của chúng ta khiến chúng ta đưa ra những quyết định sai lầm như th� nào,
Tại sao việc c� gắng tranh luận với những k� ngu ngốc lại là một cái bẫy;
S� thao túng truyền thông và kích thích quá mức của Internet khiến chúng ta tr� nên ngu ngốc như th� nào,
Tại sao những người ngu ngốc nhất lại không nghĩ rằng h� ngu ngốc.
284 pages, Paperback
First published July 1, 2019
755 people are currently reading
5409 people want to read
About the author
Jean-François Marmion
45books33followersJean-François Marmion est journaliste scientifique au magazine Sciences Humaines et rédacteur en chef du Cercle psy.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 343 reviews
February 19, 2025
کتاب روانشناسی حماقت مجموعه‌ا� از مقالات و مصاحبه‌ه� با متخصصان برجسته در حوزه‌ها� روانشناسی، عصب‌شناسی� ارتباطات و روانپزشکی است که به بررسی پدیده� حماقت از دیدگاه مدرن می‌پرداز�. این کتاب کوشیده تا با ارائه تعریفی نو از حماقت، به خوانندگان کمک کن� تا افراد نادان را شناسایی کرده و علل و ابعاد گوناگون این پدیده را درک کنند
در حقیقت هدف کتاب را باید یافتن پاسخی برای پرسش هایی مانند تعریف حماقت ، علل و عوامل آن ، انواع حماقت ، پیامدهای حماقت هم در سطح فردی و هم در سطح اجتماع و راه های مقابله با حماقت و پیشگیری از آن دانست .
موضوع کتاب بسیار جالب است، اما به نظر می‌رس� که نویسنده می‌توانس� آن را به شکل منسجم‌ت� و از دیدگاه شخصی خود ارائه دهد. به عبارت دیگر، بهتر بود که نویسنده به جای پرداختن به موضوع به صورت پراکنده و از دیدگاه اشخاص مختلف، آن را به شکل یکپارچه و با تمرکز بر دیدگاه خود بیان می‌کر�.
اما آنچه فرانسوا مارمیون کرده ، یعنی جمع آوری مقالات ، جستار و مصاحبه های گوناگون از افرادی که برای من بیشتر ناشناخته بودند ، بیشتر درک معنی و مفهوم حماقت را سخت و پیچیده کرده .
در حقیقت هدف کتاب را باید یافتن پاسخی برای پرسش هایی مانند تعریف حماقت ، علل و عوامل آن ، انواع حماقت ، پیامدهای حماقت هم در سطح فردی و هم در سطح اجتماع و راه های مقابله با حماقت و پیشگیری از آن دانست .
موضوع کتاب بسیار جالب است، اما به نظر می‌رس� که نویسنده می‌توانس� آن را به شکل منسجم‌ت� و از دیدگاه شخصی خود ارائه دهد. به عبارت دیگر، بهتر بود که نویسنده به جای پرداختن به موضوع به صورت پراکنده و از دیدگاه اشخاص مختلف، آن را به شکل یکپارچه و با تمرکز بر دیدگاه خود بیان می‌کر�.
اما آنچه فرانسوا مارمیون کرده ، یعنی جمع آوری مقالات ، جستار و مصاحبه های گوناگون از افرادی که برای من بیشتر ناشناخته بودند ، بیشتر درک معنی و مفهوم حماقت را سخت و پیچیده کرده .
October 4, 2020
Somehow, inexplicably, it feels as though intelligent people are becoming more intelligent and those who we would deem as dumb are becoming dumber, which is often dependent on what you dedicate your time to doing. But the truth is everyone is capable of lapses in judgement and I'm sure everyone, at some point, has made a major fool out of themselves. That may be just my perception of it but it certainly seems to match reality. This is a collection of engaging, fascinating and accessible essays from a variety of psychologist academics and educators which discuss anecdotes and statistics related to the scientific study of stupidity.
Using a potent mix of psychology and philosophy it is not only thought-provoking but entertaining and sometimes amusing too. Written in a fluid, conversational style it is easy to become immersed in what these experts are espousing. It also explores our unconscious biases and how they affect the way we think and the difficulty in stopping them guiding our thoughts even when we recognise and acknowledge they are there. The book is comprised of interviews, essays, articles and Q & As, all with a view to understanding stupidity. It covers the topic from so many interesting angles and the fact that each chapter is written by a different author allows readers to dip in and out at their leisure.
It's a lighthearted, fun and enjoyable way to learn more about this issue and discusses intelligent people who lack the important skill of critical thinking and fall for really stupid ideas to critique of cynicism and collective stupidity to we stubborn creatures not wanting to admit, or failing to recognise, our own stupidity. An absorbing, intelligent and eye-opening book from start to finish which is perfect for the layperson. Many thanks to Macmillan for an ARC.
Using a potent mix of psychology and philosophy it is not only thought-provoking but entertaining and sometimes amusing too. Written in a fluid, conversational style it is easy to become immersed in what these experts are espousing. It also explores our unconscious biases and how they affect the way we think and the difficulty in stopping them guiding our thoughts even when we recognise and acknowledge they are there. The book is comprised of interviews, essays, articles and Q & As, all with a view to understanding stupidity. It covers the topic from so many interesting angles and the fact that each chapter is written by a different author allows readers to dip in and out at their leisure.
It's a lighthearted, fun and enjoyable way to learn more about this issue and discusses intelligent people who lack the important skill of critical thinking and fall for really stupid ideas to critique of cynicism and collective stupidity to we stubborn creatures not wanting to admit, or failing to recognise, our own stupidity. An absorbing, intelligent and eye-opening book from start to finish which is perfect for the layperson. Many thanks to Macmillan for an ARC.
April 9, 2020
Доколкото всеки от нас познава някой, когото би окачествил като “глупав� или самите ние сме глупаци (в обратното никога не можем да сме сигурни), заглавието на тази книга има потенциала да привлече широка аудитория.
Аз останах със смесени чувства от нея, но вярна на желанието си за балансирано представяне, особено когато нещо не ми е допаднало, ще започна с това, което смятам за позитив на книгата.
Като първи плюс за мен е представянето на модерното лице на глупака. Това е крайно необходимо, защото в новите дигитални условия се налага и предефиниране на понятието за глупост.
И така, модерният глупак не е невеж, а напротив � може да чете и пише; не е неинформиран � има достъп до цялата информация на света; не казва непременно лъжи, но е безразличен към истината или не притежава способност да се ориентира в нея. В същото време той е “искрен�, “автентичен�, “говори от сърце�. Неслучайно колективната глупост роди един от важните термини на съвремието � “постистина�.
Освен това, книгата осветява сбито някои парадокси, като например защо много интелигентни, образовани, културно извисени и просветени хора могат да са автори на глупави постъпки, или пък причините за настъпателното поведение и дори успехите на много глупаци, както и защо научната истина е толкова крехка за сметка на абсолютната истина, манифестирана от фанатици. Не на последно място - кога глупостта е безобидна и кога зловредна (особено ако имитира интелигентност).
Наред с това, някои от авторите предлагат класификации на глупостта и глупаците, които биха изкушили читателя да съпостави типа с познати за него личности � едно перверзно, но разбираемо удоволствие.
Но какво не ми хареса в “Психологи� на глупостта�?
Някои обзорни книги създават повече объркване, отколкото яснота. Със съжаление признавам, че тук случаят отчасти е такъв. Имаме събрани мнения на хора със солидни професионални биографии � психолози, писатели, журналисти, философи, преподаватели, невролози, като много от тях започват с темата “отначало�. А с тях и читателят. Липсваше ми усещането за надграждане, каквото очаквам от подобни книги.
От двата вида материали, включени в нея � интервюта и свободен текст/очерк, първите определено изглеждат по-смислени и целенасочени (сигурно въпросите на интервюиращия са си казали думата). Като попадение мога да посоча интервюто с американския психолог Арън Джеймс относно простаците.
Очерците приличаха на уводи към научни монографии и някои от тях са много сложни за възприемане от читател, който не е професионалист в съответната област.
Такъв тип изречения особено ме отблъснаха:
“Защот� думата винаги се оказва проблематична: значението й остава отворено и може да стане обект на споразумяване между двама събеседници, които ще се опират последователно на нейната различна адекватност спрямо референта или на концептуалната й кохерентност, за да потвърждават или отричат, че в един или друг случай е употребена правилно, че става въпрос за точната дума.�
В крайна сметка цялостната идея стана ясна от контекста, но докато я извлека, ми костваше немалко умствено напрягане (явно трябва да стана обект на изследване в синхрон с темата на книгата).
Други статии бяха в противоположния спектър на възприемането и ми се видяха твърде опростенчески.
Слагайки плюсовете и минусите на кантар, не съжалявам, че прочетох “Психологи� на глупостта�, но не мога да кажа, че я препоръчвам като книга, която трябва да се прочете едва ли не на всяка цена. Разбира се, нека всеки сам реши за себе си.
�...лекът за болестта глупост не е в отказването от разума. А в критичния разум, осъзнаващ своите граници.�
�...глупостта, истинската тъпотия, е онова страховито интелектуално самодоволство, което не оставя никакво място за съмнението.�
Аз останах със смесени чувства от нея, но вярна на желанието си за балансирано представяне, особено когато нещо не ми е допаднало, ще започна с това, което смятам за позитив на книгата.
Като първи плюс за мен е представянето на модерното лице на глупака. Това е крайно необходимо, защото в новите дигитални условия се налага и предефиниране на понятието за глупост.
И така, модерният глупак не е невеж, а напротив � може да чете и пише; не е неинформиран � има достъп до цялата информация на света; не казва непременно лъжи, но е безразличен към истината или не притежава способност да се ориентира в нея. В същото време той е “искрен�, “автентичен�, “говори от сърце�. Неслучайно колективната глупост роди един от важните термини на съвремието � “постистина�.
Освен това, книгата осветява сбито някои парадокси, като например защо много интелигентни, образовани, културно извисени и просветени хора могат да са автори на глупави постъпки, или пък причините за настъпателното поведение и дори успехите на много глупаци, както и защо научната истина е толкова крехка за сметка на абсолютната истина, манифестирана от фанатици. Не на последно място - кога глупостта е безобидна и кога зловредна (особено ако имитира интелигентност).
Наред с това, някои от авторите предлагат класификации на глупостта и глупаците, които биха изкушили читателя да съпостави типа с познати за него личности � едно перверзно, но разбираемо удоволствие.
Но какво не ми хареса в “Психологи� на глупостта�?
Някои обзорни книги създават повече объркване, отколкото яснота. Със съжаление признавам, че тук случаят отчасти е такъв. Имаме събрани мнения на хора със солидни професионални биографии � психолози, писатели, журналисти, философи, преподаватели, невролози, като много от тях започват с темата “отначало�. А с тях и читателят. Липсваше ми усещането за надграждане, каквото очаквам от подобни книги.
От двата вида материали, включени в нея � интервюта и свободен текст/очерк, първите определено изглеждат по-смислени и целенасочени (сигурно въпросите на интервюиращия са си казали думата). Като попадение мога да посоча интервюто с американския психолог Арън Джеймс относно простаците.
Очерците приличаха на уводи към научни монографии и някои от тях са много сложни за възприемане от читател, който не е професионалист в съответната област.
Такъв тип изречения особено ме отблъснаха:
“Защот� думата винаги се оказва проблематична: значението й остава отворено и може да стане обект на споразумяване между двама събеседници, които ще се опират последователно на нейната различна адекватност спрямо референта или на концептуалната й кохерентност, за да потвърждават или отричат, че в един или друг случай е употребена правилно, че става въпрос за точната дума.�
В крайна сметка цялостната идея стана ясна от контекста, но докато я извлека, ми костваше немалко умствено напрягане (явно трябва да стана обект на изследване в синхрон с темата на книгата).
Други статии бяха в противоположния спектър на възприемането и ми се видяха твърде опростенчески.
Слагайки плюсовете и минусите на кантар, не съжалявам, че прочетох “Психологи� на глупостта�, но не мога да кажа, че я препоръчвам като книга, която трябва да се прочете едва ли не на всяка цена. Разбира се, нека всеки сам реши за себе си.
�...лекът за болестта глупост не е в отказването от разума. А в критичния разум, осъзнаващ своите граници.�
�...глупостта, истинската тъпотия, е онова страховито интелектуално самодоволство, което не оставя никакво място за съмнението.�
October 7, 2020
Q:
Is an asshole who’s aware of his assholery still an asshole? (c) And it goes on and on, droning on that.
So, assholes, morons and all the other connards abound and multiply. What else is new out there?
A very off-putting essay collection. I expected it to be very appealing and instead I got a revamp on how some authors are not happy with some people (who might not be happy with these authors in the first place).
I don't think this bunch of essays is essentially on stupidity. Biases (of which there are many) should not be treated as a term synonymous to stupidity. It's perfectly fine to be mistaken about something. We're all humans, after all. Unless Siri/AlphaGo join the chat.
There's lots of rehashing on Dunning-Kruger effect implications (I happen to love this stuff, since it's everywhere). And there seem to be a lot more idiots considered than even I would have expected (even though I'm generally a very critically inclined person).
The word usage was illuminating:
- 'asshole', 'assholes' and 'assholery' were used 118 times throughout the book. In fact I'm getting the vibe that there's something uncanny going on with someone's butt somewhere...
- 'idiot(s)' and its derivatives 'idiotic', etc. - 86 times,
- 'fool(s), 'foolhardy', 'fooled', etc. - 83 times,
- 'moron(s)' - 21 times...
Also included are: a taxonomy of morons, a lot of interviews with experts on stupidity (huh) and a lot whining about Trump.
Q:
There are some fools who find it impossible to sleep when they are passengers; apparently they can sleep only when they’re the driver! (c)
Q:
When you’re a passenger, you fear accidents much more than you do when you are the driver. (c) That's actually a control thing.
Q:
By the same token, it must be accepted that the idiot is in good mental health overall; because the illusion of control is much weaker among depressed people. (c) The thing is, the control freak might not be an idiot but just a, well, control freak.
Q:
To protect their self-esteem, many people overestimate their abilities. (c) Most.
Q:
On one side of the axis, you have those humble souls whose human qualities of simplicity, humility, and discretion lead others to perceive them as simpleminded or naïve, and to criticize them for lack of confidence and treat them like dummies who can be easily manipulated. On the other side of the axis, you find the high achievers, which is to say, overconfident idiots. One of these smug morons can exact a high price on society when he (for example) gets lost at sea, or gets stranded in the mountains after off-piste skiing—even if he mostly contents himself with exaggerating his prowess at maintaining speed on the highway. (c)
Q:
He can’t understand that luck is the spin that assholes put on probability. (c)
Q:
The researchers David Dunning and Justin Kruger could not have published an article with a title like “Studies About Idiots That Help Explain Your Job." (c) Definitely. What if they didn't explain SOME job?
Q:
These two specialists discovered that incompetent people tend to overestimate their own level of competence. That is why a fool who’s never had a dog will tell you how to train yours. Dunning and Kruger attribute this tendency to the difficulty that unqualified people have, in certain contexts, with assessing their true abilities. But that’s not all: according to these psychologists, not only does the incompetent person overestimate his own level of competence, he also fails to recognize competence in those who possess it. (c) Now, this is a really great point.
Q:
Thanks to their research, we can understand why a stupid client will tell a professional how to do his job, and why when you lose something some moron is bound to say to you, “Wait, where was it the last time you saw it?� It also explains why a fool will feel compelled to say, “It’s easy to be a lawyer, law is top-of-the-head stuff�; “Quitting smoking? It’s just a question of willpower�; “Flying an airplane? It’s like driving a bus��; and so on. This is why when an idiot strolls out of a lecture on quantum physics of which he has not understood a single word, he will feel free to look the expert straight in the eyes and say: “Could be, could be...�
Dunning and Kruger suggest that if we were prudent we would be tempted not to vote in elections. Given how useless we are at economy, geopolitics, and running major institutions, we are incapable of evaluating electoral platforms or of having any idea how to improve the country’s direction. (c)
Q:
A number of studies conducted with Asian participants display an inverse Dunning-Kruger effect; in other words, they underestimate their abilities. It appears that in the culture of the Far East, where the prevailing norm is to avoid standing out, the desire to prove that you’ve mastered every subject does not exist. (c) I wouldn't be so very sure of that bit. It just could be the case that they just don't voice it all the time.
Q:
It’s because of our negativity bias that we find it easier to deal with an idiot than with a genius in a complex social setting. (c) Maybe? Or maybe we would be the idiots in this setting?
Q:
It would be beside the point to conduct large-scale psychological experiments to investigate collective folly. Everything that could be proven in the lab is experienced every day in offices, where collective efforts in meetings produce so many stupid ideas � (c) YESS!!! I'm sorry but yes, that's what many people do all day long.
Q:
The all-purpose asshole, who’s an asshole whatever the context, is rare. (c)
Q:
Stalin appears to have been not only a genocidal maniac, but also an asshole in every sphere. (c) Oh, really, on what sources?
Q:
� privileged people have a much greater risk of becoming eminent assholes. (c)
Q:
Assholes generally have to fight for the title of “asshole in chief� or “baron� of assholes� (c)
There's even some linguistic review of the subject:
Q:
“Loon� is a cute way to talk about fools, not angry fools, but the dreamy kind caught up in a fantasy world. The loon is a step away from the weirdo—that is to say, a loon who does bizarre or excessive things. And the weirdo is not far removed from the freak, who, according to the rigorous National Center for Textual and Lexical Resources, is “generally a fantasist who displays eccentric behavior.� In current French usage, the expression “freak out� can mean horse around, show off, or act goofy; and it also approximates the French expression “faire le zouave�: to act like a clown. In English, “get your freak on� recently entered the Oxford English Dictionary, meaning, roughly, to engage in uninhibited sexual behavior, or to dance like a maniac. (c)
Q:
� the various forms of stupidity? Moronic, idiotic, cretinous, silly, dumb, foolish, imbecilic, clueless, inept, and that supreme qualifier, fucking stupid? Do they all come down to the same thing? Is stupid the genus to which all the other species cling? In France, the word “con� could stand in for all the others. But how can the word “stupidity� even be defined, given the blurriness of its categories and the fact that they so often can be reduced to mere insults? It’s hard to determine if all the different gradations represent actual, distinct qualities. Indeed, the vocabulary of stupidity is so ingrained in language and culture that it seems impossible to establish universal principles at all. Is tonto in Spanish really analogous to the French idiot? Is moron in American English the same as dunce in British English? Does asshole in English mean the same thing as connard in French? So great is the variety of forms of stupidity that, since antiquity, many of those who have taken on the task of attempting to define its essence have given up, choosing instead to give illustrations of it. (c)
Q:
The sophisticated fool has a form of moral defect that, unlike other forms of stupidity, consists not of an inability to bend means to an end, but of blindness as to the nature of ends. This elevated form of stupidity is a vice, and those who are affected by it are wholly responsible for it (c)
Q:
The production of hogwash, which already was endemic in the press, has lately become pandemic across all media, on the internet and on social networks, which broadcast it in such massive doses that hogwash has become a political force. Hogwash belongs to what we call the “post-truth� era, which should more properly be called the hogwash era: the production of a type of discourse and thought in which nobody tries anymore to find out if what’s being said is true; all that counts is the effect it produces. Hogwash is both stupid, because it’s out of control, and powerful, because it can be put in service of political strategies and propaganda. (c)
Is an asshole who’s aware of his assholery still an asshole? (c) And it goes on and on, droning on that.
So, assholes, morons and all the other connards abound and multiply. What else is new out there?
A very off-putting essay collection. I expected it to be very appealing and instead I got a revamp on how some authors are not happy with some people (who might not be happy with these authors in the first place).
I don't think this bunch of essays is essentially on stupidity. Biases (of which there are many) should not be treated as a term synonymous to stupidity. It's perfectly fine to be mistaken about something. We're all humans, after all. Unless Siri/AlphaGo join the chat.
There's lots of rehashing on Dunning-Kruger effect implications (I happen to love this stuff, since it's everywhere). And there seem to be a lot more idiots considered than even I would have expected (even though I'm generally a very critically inclined person).
The word usage was illuminating:
- 'asshole', 'assholes' and 'assholery' were used 118 times throughout the book. In fact I'm getting the vibe that there's something uncanny going on with someone's butt somewhere...
- 'idiot(s)' and its derivatives 'idiotic', etc. - 86 times,
- 'fool(s), 'foolhardy', 'fooled', etc. - 83 times,
- 'moron(s)' - 21 times...
Also included are: a taxonomy of morons, a lot of interviews with experts on stupidity (huh) and a lot whining about Trump.
Q:
There are some fools who find it impossible to sleep when they are passengers; apparently they can sleep only when they’re the driver! (c)
Q:
When you’re a passenger, you fear accidents much more than you do when you are the driver. (c) That's actually a control thing.
Q:
By the same token, it must be accepted that the idiot is in good mental health overall; because the illusion of control is much weaker among depressed people. (c) The thing is, the control freak might not be an idiot but just a, well, control freak.
Q:
To protect their self-esteem, many people overestimate their abilities. (c) Most.
Q:
On one side of the axis, you have those humble souls whose human qualities of simplicity, humility, and discretion lead others to perceive them as simpleminded or naïve, and to criticize them for lack of confidence and treat them like dummies who can be easily manipulated. On the other side of the axis, you find the high achievers, which is to say, overconfident idiots. One of these smug morons can exact a high price on society when he (for example) gets lost at sea, or gets stranded in the mountains after off-piste skiing—even if he mostly contents himself with exaggerating his prowess at maintaining speed on the highway. (c)
Q:
He can’t understand that luck is the spin that assholes put on probability. (c)
Q:
The researchers David Dunning and Justin Kruger could not have published an article with a title like “Studies About Idiots That Help Explain Your Job." (c) Definitely. What if they didn't explain SOME job?
Q:
These two specialists discovered that incompetent people tend to overestimate their own level of competence. That is why a fool who’s never had a dog will tell you how to train yours. Dunning and Kruger attribute this tendency to the difficulty that unqualified people have, in certain contexts, with assessing their true abilities. But that’s not all: according to these psychologists, not only does the incompetent person overestimate his own level of competence, he also fails to recognize competence in those who possess it. (c) Now, this is a really great point.
Q:
Thanks to their research, we can understand why a stupid client will tell a professional how to do his job, and why when you lose something some moron is bound to say to you, “Wait, where was it the last time you saw it?� It also explains why a fool will feel compelled to say, “It’s easy to be a lawyer, law is top-of-the-head stuff�; “Quitting smoking? It’s just a question of willpower�; “Flying an airplane? It’s like driving a bus��; and so on. This is why when an idiot strolls out of a lecture on quantum physics of which he has not understood a single word, he will feel free to look the expert straight in the eyes and say: “Could be, could be...�
Dunning and Kruger suggest that if we were prudent we would be tempted not to vote in elections. Given how useless we are at economy, geopolitics, and running major institutions, we are incapable of evaluating electoral platforms or of having any idea how to improve the country’s direction. (c)
Q:
A number of studies conducted with Asian participants display an inverse Dunning-Kruger effect; in other words, they underestimate their abilities. It appears that in the culture of the Far East, where the prevailing norm is to avoid standing out, the desire to prove that you’ve mastered every subject does not exist. (c) I wouldn't be so very sure of that bit. It just could be the case that they just don't voice it all the time.
Q:
It’s because of our negativity bias that we find it easier to deal with an idiot than with a genius in a complex social setting. (c) Maybe? Or maybe we would be the idiots in this setting?
Q:
It would be beside the point to conduct large-scale psychological experiments to investigate collective folly. Everything that could be proven in the lab is experienced every day in offices, where collective efforts in meetings produce so many stupid ideas � (c) YESS!!! I'm sorry but yes, that's what many people do all day long.
Q:
The all-purpose asshole, who’s an asshole whatever the context, is rare. (c)
Q:
Stalin appears to have been not only a genocidal maniac, but also an asshole in every sphere. (c) Oh, really, on what sources?
Q:
� privileged people have a much greater risk of becoming eminent assholes. (c)
Q:
Assholes generally have to fight for the title of “asshole in chief� or “baron� of assholes� (c)
There's even some linguistic review of the subject:
Q:
“Loon� is a cute way to talk about fools, not angry fools, but the dreamy kind caught up in a fantasy world. The loon is a step away from the weirdo—that is to say, a loon who does bizarre or excessive things. And the weirdo is not far removed from the freak, who, according to the rigorous National Center for Textual and Lexical Resources, is “generally a fantasist who displays eccentric behavior.� In current French usage, the expression “freak out� can mean horse around, show off, or act goofy; and it also approximates the French expression “faire le zouave�: to act like a clown. In English, “get your freak on� recently entered the Oxford English Dictionary, meaning, roughly, to engage in uninhibited sexual behavior, or to dance like a maniac. (c)
Q:
� the various forms of stupidity? Moronic, idiotic, cretinous, silly, dumb, foolish, imbecilic, clueless, inept, and that supreme qualifier, fucking stupid? Do they all come down to the same thing? Is stupid the genus to which all the other species cling? In France, the word “con� could stand in for all the others. But how can the word “stupidity� even be defined, given the blurriness of its categories and the fact that they so often can be reduced to mere insults? It’s hard to determine if all the different gradations represent actual, distinct qualities. Indeed, the vocabulary of stupidity is so ingrained in language and culture that it seems impossible to establish universal principles at all. Is tonto in Spanish really analogous to the French idiot? Is moron in American English the same as dunce in British English? Does asshole in English mean the same thing as connard in French? So great is the variety of forms of stupidity that, since antiquity, many of those who have taken on the task of attempting to define its essence have given up, choosing instead to give illustrations of it. (c)
Q:
The sophisticated fool has a form of moral defect that, unlike other forms of stupidity, consists not of an inability to bend means to an end, but of blindness as to the nature of ends. This elevated form of stupidity is a vice, and those who are affected by it are wholly responsible for it (c)
Q:
The production of hogwash, which already was endemic in the press, has lately become pandemic across all media, on the internet and on social networks, which broadcast it in such massive doses that hogwash has become a political force. Hogwash belongs to what we call the “post-truth� era, which should more properly be called the hogwash era: the production of a type of discourse and thought in which nobody tries anymore to find out if what’s being said is true; all that counts is the effect it produces. Hogwash is both stupid, because it’s out of control, and powerful, because it can be put in service of political strategies and propaganda. (c)
March 26, 2020
«Коли ти плачеш, завжди знайдеться дурень, який скаже тобі: “Привіт, усе гаразд�?»
Дурість скрізь. Для неї немає меж і кордонів. Їй байдуже, чи у вас дві вищі освіти й науковий ступінь, чи ви ледь спромоглися закінчити середню школу.
Усі ми в різних варіантах створюємо та поширюємо дурість. А іноді навіть свідомо підтримуємо її (маніпуляції ЗМІ � яскравий тому приклад).
Таким є наш людський світ і саме так працюють наш мозок і психіка. Жодна людина не застрахована від помилок атрибуції та когнітивних викривлень. Жодна. То що ж, усі ми � дурні?
Скажімо краще так: усі ми час від часу робимо чи верземо дурниці. І це нормально. Хоча й може видатися дивним. До речі, ми постійно в житті когось називаємо дурнем, і дуже рідко � себе. Бо у своїх очах ми, звісно ж, не можемо бути дурисвітами. І це теж цілком нормально.
Просто ми часто вдаємося до дій, не надто заглиблюючись в аналіз. Але й із цим можна впоратися. Якщо вже й почуватися час від часу дурнем, то краще озброїтися знаннями про цей феномен нашої ЦНС і розуміти процеси.
Французький науковий журналіст Жан-Франсуа Маріон у своїй книжці зібрав найяскравіші дослідження та міркування в галузі людської дурості найрізноманітніших фахівців: психіатрів, психологів, дослідників поведінкової економіки, філософів, письменників, неврологів, соціологів, наукових журналістів, нейропсихологів, літературознавців, викладачів, математиків, докторів природничих наук.
Кожен із них дав ексклюзивне інтерв’� до цієї книжки або надав свої есе, дослідження, статті. Такий розлогий погляд на природу дурості є найцікавішим способом донести до людей погляди з різних наукових аспектів і дозволити їм самостійно опанувати інформацію й дійти власного висновку.
У книзі немає оцінок, відсутні якісь чіткі правила поведінки, ви не знайдете в ній конкретного визначення поняття дурості. Натомість ви дізнаєтеся багато наукових фактів про те, як працює наше мислення, чому емоції переважають, навіщо нам маніпуляції, що таке когнітивні упередження та ще купу всього надважливого й найцікавішого про нашу з вами голову.
Вам сподобається, якщо: шукаєте пояснення певним власним думкам та діям, які вас напружують і змушують почуватися глупаком.
Вам не сподобається, якщо: у вас діагностовано нарцисизм або ви � класичний мудак.
Головна причина прочитати: наші дії не визначають нашої особистості. Прийміть цей беззаперечний факт. Так, важко й неприємно визнавати, що ми утнули якусь дурницю. Просто прочитайте цю книжку, усвідомте, як працюють емоції, та тренуйте свій розум.
Дурість скрізь. Для неї немає меж і кордонів. Їй байдуже, чи у вас дві вищі освіти й науковий ступінь, чи ви ледь спромоглися закінчити середню школу.
Усі ми в різних варіантах створюємо та поширюємо дурість. А іноді навіть свідомо підтримуємо її (маніпуляції ЗМІ � яскравий тому приклад).
Таким є наш людський світ і саме так працюють наш мозок і психіка. Жодна людина не застрахована від помилок атрибуції та когнітивних викривлень. Жодна. То що ж, усі ми � дурні?
Скажімо краще так: усі ми час від часу робимо чи верземо дурниці. І це нормально. Хоча й може видатися дивним. До речі, ми постійно в житті когось називаємо дурнем, і дуже рідко � себе. Бо у своїх очах ми, звісно ж, не можемо бути дурисвітами. І це теж цілком нормально.
Просто ми часто вдаємося до дій, не надто заглиблюючись в аналіз. Але й із цим можна впоратися. Якщо вже й почуватися час від часу дурнем, то краще озброїтися знаннями про цей феномен нашої ЦНС і розуміти процеси.
Французький науковий журналіст Жан-Франсуа Маріон у своїй книжці зібрав найяскравіші дослідження та міркування в галузі людської дурості найрізноманітніших фахівців: психіатрів, психологів, дослідників поведінкової економіки, філософів, письменників, неврологів, соціологів, наукових журналістів, нейропсихологів, літературознавців, викладачів, математиків, докторів природничих наук.
Кожен із них дав ексклюзивне інтерв’� до цієї книжки або надав свої есе, дослідження, статті. Такий розлогий погляд на природу дурості є найцікавішим способом донести до людей погляди з різних наукових аспектів і дозволити їм самостійно опанувати інформацію й дійти власного висновку.
У книзі немає оцінок, відсутні якісь чіткі правила поведінки, ви не знайдете в ній конкретного визначення поняття дурості. Натомість ви дізнаєтеся багато наукових фактів про те, як працює наше мислення, чому емоції переважають, навіщо нам маніпуляції, що таке когнітивні упередження та ще купу всього надважливого й найцікавішого про нашу з вами голову.
Вам сподобається, якщо: шукаєте пояснення певним власним думкам та діям, які вас напружують і змушують почуватися глупаком.
Вам не сподобається, якщо: у вас діагностовано нарцисизм або ви � класичний мудак.
Головна причина прочитати: наші дії не визначають нашої особистості. Прийміть цей беззаперечний факт. Так, важко й неприємно визнавати, що ми утнули якусь дурницю. Просто прочитайте цю книжку, усвідомте, як працюють емоції, та тренуйте свій розум.
May 26, 2022
“Whether it oozes or drips, trickles or gushes, it’s everywhere.� Jean-Francois Marmion - The Psychology of Stupidity - The Psychology of Stupidity by Jean-François Marmion
Of course, the title of the book makes you want to read it. Everyone feels like they know people who do and say absurdly stupid things. I mean to vaccinate or not to vaccinate that is the question of our time� But I won’t claim to be highly intelligent, rather I find myself on the other side of the spectrum saying and doing stupid things without thinking before I utter the words that so easily flow out of my mouth. Thus, intrigued to find out more about why this is.
The book isa different kind of read, comprised of articles, interviews, and essays by experts in the field of psychology and philosophy. While thought-provoking in some parts, the book feels disjointed and unorganized, lacking the cohesion needed for it to feel like one book.
Written with a conversational style in part and formal in another, I suppose that is to be expected when you have multiple authors.
“a type of discourse and thought in which nobody tries anymore to find out if what’s being said is true, all that counts is the effect it produces.� - The Psychology of Stupidity by Jean-François Marmion
This book covers many psychological theories on how and why people think the way they do, from the role our biases play in our decision-making to the way we reason with logic and critical thinking, to how the media likes to use our flaws against us.Only it felt more like an opinion piece as the book does not showcase any of the research that has been done on these topics, it just briefly mentions it.
It did however have a few shining moments of true thought-provoking sentences that made me want to read up more on the different topics under discussion. The more you know the more you realize how much more there is to know and how truly little you know. Does that make sense? It does to me�
While I think the intent of this book was not to be an academic read or to inspire radical new theories regarding psychology, rather to showcase how we all are capable of stupidity which does not mean we are stupid but rather that we have some work to do on how we think and reason with the world around us.
Unfortunately, this book won’t give you any new insight into the psychology of why we say, do, and believe stupid things. Rather just small bits and pieces of what we already know or should know (perhaps I’m biased as I already have some knowledge in the field of psychology). A little more knowledge of our faults is always welcomed by those who seek to improve.
Of course, the title of the book makes you want to read it. Everyone feels like they know people who do and say absurdly stupid things. I mean to vaccinate or not to vaccinate that is the question of our time� But I won’t claim to be highly intelligent, rather I find myself on the other side of the spectrum saying and doing stupid things without thinking before I utter the words that so easily flow out of my mouth. Thus, intrigued to find out more about why this is.
The book isa different kind of read, comprised of articles, interviews, and essays by experts in the field of psychology and philosophy. While thought-provoking in some parts, the book feels disjointed and unorganized, lacking the cohesion needed for it to feel like one book.
Written with a conversational style in part and formal in another, I suppose that is to be expected when you have multiple authors.
“a type of discourse and thought in which nobody tries anymore to find out if what’s being said is true, all that counts is the effect it produces.� - The Psychology of Stupidity by Jean-François Marmion
This book covers many psychological theories on how and why people think the way they do, from the role our biases play in our decision-making to the way we reason with logic and critical thinking, to how the media likes to use our flaws against us.Only it felt more like an opinion piece as the book does not showcase any of the research that has been done on these topics, it just briefly mentions it.
It did however have a few shining moments of true thought-provoking sentences that made me want to read up more on the different topics under discussion. The more you know the more you realize how much more there is to know and how truly little you know. Does that make sense? It does to me�
While I think the intent of this book was not to be an academic read or to inspire radical new theories regarding psychology, rather to showcase how we all are capable of stupidity which does not mean we are stupid but rather that we have some work to do on how we think and reason with the world around us.
Unfortunately, this book won’t give you any new insight into the psychology of why we say, do, and believe stupid things. Rather just small bits and pieces of what we already know or should know (perhaps I’m biased as I already have some knowledge in the field of psychology). A little more knowledge of our faults is always welcomed by those who seek to improve.
Read
November 28, 2020DNF. Maybe something was lost in translation, but this was just bad one-liners without substance.
June 23, 2021
How presumptuous is it to read a book titled The Psychology of Stupidity?
This topic is for me, not about me, right?
That's sort of the mindful challenge presented in this collection of reflections on the general dumb-assery of people, and how to diagnose and treat it in others and in ourselves.
In the book, originally published in French and edited by psychologist Jean-François Marmion, we hear from a melange of psychologists, neuroscientists, social scientists and other egg-headed academics.
They address how and why so many people are sucked down the rabbit hole into the multi-verse world of psychics, alien abductions or flat-Earthism. But let's not ignore the elephant in the room and get to why some people might be drawn to this book right now: that there are many among us who think vaccines cause metal spoons to stick to your skin or that some election ballots in Maricopa County, Arizona, might have been printed on bamboo paper sent from China.
Whatever side of that cultural schism you find yourself on, reading this book won't provide a resolution, but you might learn a few things. And isn't that in itself one of the remedies for stupidity?
-- KO'D
Find this book and other titles within .
This topic is for me, not about me, right?
That's sort of the mindful challenge presented in this collection of reflections on the general dumb-assery of people, and how to diagnose and treat it in others and in ourselves.
In the book, originally published in French and edited by psychologist Jean-François Marmion, we hear from a melange of psychologists, neuroscientists, social scientists and other egg-headed academics.
They address how and why so many people are sucked down the rabbit hole into the multi-verse world of psychics, alien abductions or flat-Earthism. But let's not ignore the elephant in the room and get to why some people might be drawn to this book right now: that there are many among us who think vaccines cause metal spoons to stick to your skin or that some election ballots in Maricopa County, Arizona, might have been printed on bamboo paper sent from China.
Whatever side of that cultural schism you find yourself on, reading this book won't provide a resolution, but you might learn a few things. And isn't that in itself one of the remedies for stupidity?
-- KO'D
Find this book and other titles within .
January 23, 2021
Alright, we are all stupid. If you think that you're by far smarter and intelligent than your next door neighbour or the colleague in the next cubicle, a stupid brain has concocted that thought for you. It's the stupidity alarm ringing.
But, please, don't be a jerk.
But, please, don't be a jerk.
October 29, 2021
Its rare to find a book explaining about Idiocy. There's a few range of forms of stupidity, says the editor, Jean-Francois Marmion : 1. Backwardness, 2. Rubes, 3. The universal idiots, 4. Artificial stupidity, 5. Collective stupidity, 6. Gullibility, 7. Slowness, 8. Imbecile, idiot, 9. Loons
💭 A Theory of Assholes, A Conversation with Aaron James (this almost made me laugh 😂)
Q : According to your theory, what is an asshole?
A : It's a man, or more rarely a woman, who accords himself special advantages in his social life and feels immune from reproach. The typical example is the asshole who cuts line at the post office, granting himself a privilege that's normally reserved for pregnant women and emergencies. His feels like his time is more valuable than theirs.
💭 Quoting Misericordia's review on ŷ "The word usage was illuminating. asshole(s/ry) were used 118 times, idiot(s/ic/) 86 times, fool(s/hardy/ed) 83 times, and moron(s) 21 times". Nothing is more impressive than someone literally counting these words in a book 🤣
💭 Written by a few authors, when you put these short essays together and printed it as a book, it felt disjointed. The format thrown me off. So, I suggest you to read each chapter and take notes for it to make sense at the end.
💭 Full of wits at first, but later than, it gets a bit confusing. If you're into psychology, maybe this is for you. At times, I caught myself staring outside the window, on a self-realisation mode, and thinking about my past actions-at some point, I'm an idiot too. This book can possiby change the way you see yourself, other people and at certain things or situations.
💭 A Theory of Assholes, A Conversation with Aaron James (this almost made me laugh 😂)
Q : According to your theory, what is an asshole?
A : It's a man, or more rarely a woman, who accords himself special advantages in his social life and feels immune from reproach. The typical example is the asshole who cuts line at the post office, granting himself a privilege that's normally reserved for pregnant women and emergencies. His feels like his time is more valuable than theirs.
💭 Quoting Misericordia's review on ŷ "The word usage was illuminating. asshole(s/ry) were used 118 times, idiot(s/ic/) 86 times, fool(s/hardy/ed) 83 times, and moron(s) 21 times". Nothing is more impressive than someone literally counting these words in a book 🤣
💭 Written by a few authors, when you put these short essays together and printed it as a book, it felt disjointed. The format thrown me off. So, I suggest you to read each chapter and take notes for it to make sense at the end.
💭 Full of wits at first, but later than, it gets a bit confusing. If you're into psychology, maybe this is for you. At times, I caught myself staring outside the window, on a self-realisation mode, and thinking about my past actions-at some point, I'm an idiot too. This book can possiby change the way you see yourself, other people and at certain things or situations.
September 17, 2021
This was quite a disappointing book all told. I was expecting some real insights into the different types of stupidity that are prevalent nowadays including a bit of review and analysis about where these come from, how they developed, and how they can be avoided (both falling into the trap and when its present in other people). Instead this series of essays and interviews is more the personal opinions of various specialists (actual and self-appointed) that covers a much wide range of issues than stupidity alone, including those less pleasant aspects of humanity.
June 3, 2021
The Psychology of Stupidity was not really what I expected..
While some of the writing here was interesting, it ultimately was not enough to redeem the rest of the books' glaring flaws.
The book is presented as a disjointed collection of short essays by many different authors. I found the writing here lacked cohesion. Intersplicing the short essays are interviews with other authors, scientists, et al. opining on the topic of stupidity; mainly through the fields of psychology and philosophy.
By definition; 50% of the population (in anyhow) has an IQ of less than 99. So, fully half of the population is of below-average intelligence. Unfortunately, the subject of intelligence, IQ, and its related metrics are only somewhat briefly covered in these pages.
The formatting of the book was very poorly done. This is my biggest criticism of this compilation. The writing here jumped around in a somewhat impromptu manner; with no apparent regard for continuity. As mentioned, the book featured the odd inclusion of back-and-forth interviews between the short essays presented. I didn't like this formatting, and felt that it didn't work here at all.
On a positive note; the book mentions a few studies and books by professionals in the field of psychology. 's book is mentioned numerous times. There is also an interview with him, too.
Also briefly mentioned are the , and .
Unfotunately; coupled with the unorthodox formatting of the book, and the lack of cohesive writing here - was the inclusion of a baffling amount of anti-Trump, "Orange Man Bad" rhetoric.
An interesting and incredibly ironic addition to a book that mentions groupthink and social conformity. Imagine talking about social and peer contagions in one breath, and then openly partaking of rabid TDS in the next breath...
The irony is always lost on these types, sadly.
Here's just one hot take from an ivory-towered "intellectual," who rates Trump second only to Kim Jong-un:
There's also a long bit of writing that closely resembled a word salad by Pierre de Senarclens; decrying the concepts of nationalism and populism, because - (wait for it) - Hitler was a nationalist, and Donald Trump was a populist. Another "hot take" by an out-of-touch member of the intelligentsia. wrote an entire book dedicated to these kinds of people; .
No words from that author on the emergent dangers of neo-Marxism and related far-leftist politics, tho. Shocking...
Despite being excited to start this one, I ended up being really disappointed with the book, for the reasons mentioned above.
I would not recommend it.
2 stars.
While some of the writing here was interesting, it ultimately was not enough to redeem the rest of the books' glaring flaws.
The book is presented as a disjointed collection of short essays by many different authors. I found the writing here lacked cohesion. Intersplicing the short essays are interviews with other authors, scientists, et al. opining on the topic of stupidity; mainly through the fields of psychology and philosophy.
By definition; 50% of the population (in anyhow) has an IQ of less than 99. So, fully half of the population is of below-average intelligence. Unfortunately, the subject of intelligence, IQ, and its related metrics are only somewhat briefly covered in these pages.
The formatting of the book was very poorly done. This is my biggest criticism of this compilation. The writing here jumped around in a somewhat impromptu manner; with no apparent regard for continuity. As mentioned, the book featured the odd inclusion of back-and-forth interviews between the short essays presented. I didn't like this formatting, and felt that it didn't work here at all.
On a positive note; the book mentions a few studies and books by professionals in the field of psychology. 's book is mentioned numerous times. There is also an interview with him, too.
Also briefly mentioned are the , and .
Unfotunately; coupled with the unorthodox formatting of the book, and the lack of cohesive writing here - was the inclusion of a baffling amount of anti-Trump, "Orange Man Bad" rhetoric.
An interesting and incredibly ironic addition to a book that mentions groupthink and social conformity. Imagine talking about social and peer contagions in one breath, and then openly partaking of rabid TDS in the next breath...
The irony is always lost on these types, sadly.
Here's just one hot take from an ivory-towered "intellectual," who rates Trump second only to Kim Jong-un:
"Q: In 2016, you devoted a book to the dangers posed by the election of Donald Trump. Do you consider him a supreme asshole, or is he worse than that?
A: Yes, Donald Trump is a supreme asshole, an überasshole, if you like. I mean by that, that he’s an asshole who inspires respect and admiration for his mastery of the art of assholery, despite heavy competition from his peers. Assholes generally have to fight for the title of “asshole in chief� or “baron� of assholes, but few can match Trump’s prowess at piling assholery upon assholery (Kim Jong-un, in North Korea, being a notable exception). Those who manage it for a time, like Chris Christie, the former governor of New Jersey, often end up becoming more docile."
There's also a long bit of writing that closely resembled a word salad by Pierre de Senarclens; decrying the concepts of nationalism and populism, because - (wait for it) - Hitler was a nationalist, and Donald Trump was a populist. Another "hot take" by an out-of-touch member of the intelligentsia. wrote an entire book dedicated to these kinds of people; .
No words from that author on the emergent dangers of neo-Marxism and related far-leftist politics, tho. Shocking...
Despite being excited to start this one, I ended up being really disappointed with the book, for the reasons mentioned above.
I would not recommend it.
2 stars.
May 17, 2023
Dummheit und was dahinter steckt.
Eigentlich hatte ich nicht erwartet, dass sich ein brillanter Inhalt hinter diesem Buch versteckt.
Marmion hat die „klügsten� Menschen zum Thema „Stupidty� befragt. Von Daniel Kahnemann bis Antonio Damasio sind sehr viele Wissenschaftler:innen dabei, die ihre Beobachtungen aus ihrem Expertengebiet wiedergeben. Und teilweise sind sehr erfrischende Aussagen dabei. Sind TV und Social Media wirklich Medien, die Kinder verblöden?
Ich werde dieses Buch definitiv nochmal lesen weil es sehr viele inspirierende Gedanken hat.
Eigentlich hatte ich nicht erwartet, dass sich ein brillanter Inhalt hinter diesem Buch versteckt.
Marmion hat die „klügsten� Menschen zum Thema „Stupidty� befragt. Von Daniel Kahnemann bis Antonio Damasio sind sehr viele Wissenschaftler:innen dabei, die ihre Beobachtungen aus ihrem Expertengebiet wiedergeben. Und teilweise sind sehr erfrischende Aussagen dabei. Sind TV und Social Media wirklich Medien, die Kinder verblöden?
Ich werde dieses Buch definitiv nochmal lesen weil es sehr viele inspirierende Gedanken hat.
February 9, 2021
I feel that the book suffered from its length. After about half, the book felt repetitive and any of the interesting info I read at the beginning blurred with everything else. Simply put, you can only write so long about why people do stupid things and how it affects society.
October 7, 2020
(промо-лінк)
Кращі цитати та нотатки з книги:
"Дурень полює зграєю і думає стадом"
"що більше ви намагатиметесь змінити дурня, то сильнішим його робитимете: він буде вельми задоволений відчувати себе жертвою, яка непокоїть, а тоже, має рацію."
"намагаючись поліпшити дурня, ви не тільки зазнаєте невдачі - ви його підсилюєте і наслідуєте... Боротися з дурістю - тільки зміцнювати її"
"якщо великі розуми зустрічаються, то дурні зіштовхуються"
"Дурень стверджує... розумний сумнівається... мудрий розмірковує. (Аристотель і... Серж Чиккотті)"
"Дурень вирізняється здатністю вірити в бозна-що, від теорій змови до впливу Місяця на поведінку, не оминаючи гомеопатію..."
"Якщо його (дурня) зупиняє поліція за перевищення швидкості - не пощастило. Він нездатний зрозуміти, що "щастить" - тільки спосіб дурня тлумачити ймовірність"
"дурень, який ніколи не тримав собаки, розповідатиме тобі, як виховувати твого... Даннінг і Крюгер пояснювали цей ефект тим, що некваліфікованій особі в деяких ситуаціях важко оцінити свої реальні можливості. Ба більше: за висновками цих психологів, необізнана особа не тільки схильна переоцінювати власний рівень компетентності, вона також нездатна розпізнати вміння тих, у кого вони є."
"По-перше, ми обладнані радаром на дурість - ефектом негативності. Це наша схильність приділяти більше уваги, надавати більше ваги, виявляти більшу цікавість до негативних речей, ніж до позитивних. Ефект негативності має суттєвий вплив на погляди людей, їхні упередження, стереотипи, дискримінацію та забобони... цей ефект негативного приводить до того, що ми помічаємо більше наміру за негативною подією, ніж за позитивною... По-друге, зауважмо, що дослідження виявили фундаментальну помилку атрибуції: спостерігаючи за людино, ми пов'язуємо її поведінку радше з її глибинною природою, ніж із впливом зовнішніх факторів."
"колективний розум має зворотний бік - колективну дурість. У групі наша розпізнавальна здатність може бути суттєво зменшена: знамениті досліди групових норм, проведені психологом Соломоном Ашем, вже давно засвідчили це. Якщо більшість обстоює явно хибну й дурнувату теорію, цього досить, щоб привернути решту внаслідок ефекти конформізму."
"Легковірність - це форма дурості, властива дитинству."
"- 2016 року ви присвятили книжку загрозам у разі обрання Дональда Трампа. Ви його вважаєте граничним мудем чи він розумніший?
- Так, Дональд Трам - граничний мудь, гіпермудь, коли хочете. Я розумію під цим мудя, що не має собі рівних, оволодіння мистецтвом мудизму якого навіює водночас повагу і захоплення."
"Продукування ахінеї, на відміну від простої дурості, - це дурість другого рівня: вона усвідомлює цінність правди й знань, але не визнає й не практикує їх. Ось цому це радже не брехня, а форма обдурювання, яку ми зустрічаємо майже постійно в публічних виступах, як у політиці."
"ахінею можна вважати найвищим ступенем глупоти"
"Як казав Шамфор: "Безумство - це на три чверті глупота""
"глупота пересатє бути властивістю окремого типу особистостей, як це було ще в 17-18 століттях, і стає насправді колективною і масовою. Ахінея, що була ендеміком преси, стала пандемією в ЗМІ, в інтернеті й соціальних мережах, які поширюють її в таких масових дозах, що воан зробилась політичною силою."
"ліки проти хвороби глупоти не у відмові від розуму. Вони - критичному мисленні, яке усвідомлює свої межі."
"Теорія прагматичних схем міркування Ченга і Голіока. Ми міркуємо на підставі знань, здобутих на досвіді, та в умовній формі (на зразок "якщо ... то ...")"
"Теорія ментальних моделей Джонсона-Лерда. Ми міркуємо не на підставі простих логічних правил, а на підставі уявлень, які ілюструємо прикладами чи контрприкладами"
"Ярмарок упереджень (і евристик): евристика репрезентативності; евристика прив'язки\корегування: поганий орієнтир в тумані; евристика доступності: найгаласливіший має рацію; неприйняття втрати: "тримай" краще за "втратиш"; рамкове упередження: напівповний чи напівпорожній?; підтверджувальне упередження; упередження ретроспективи: як так і казав; упередження авторитету: "ефект білого халатку"; упередження самовдоволення; ілюзія причинності; ефект гало: хто вкрав яйце, вкраде й курку."
"незнання - це не дурість. Незнання - це потужний двигун знань, за умови, що людина знає про свій брак знань."
"Щоб здолати дурість, ми зацікавлені в тому, щоб її викрити, а отже, й назвати. Тому немає нічого поганого в тому, щоб уживати характеристику "дурість" щодо себе. Якщо вона свідчить про сором за визнану хибу в міркуваннях, це доказ усвідомлення, а отже, і перший крок до виправлення."
"- Які великі завдання мала б поставити собі психологія сьогодні?
- Не думаю, що варто ставити науці завдання. Це було б марнуванням часу, бо ми не маємо жодного уявлення про те, що станеться."
"Когнітивне упередження - це систематична помилка в міркуваннях: на зразок оптичних ілюзій, навіть коли ми знамєо про підступ, однаково щоразу попадаємось."
"Хізер А. Батлер: "Критичне мислення - це не розум, попри те що їх часто плутають. Критичне мислення - це комплекс когнітивних навичок, який дозволяє нам раціонально мислити залежно від мети, і готовність використовувати ці вміння, коли треба. Критичне мислення гнучке, воно потребує доказів, щоб повірити, й розпізнає оманливі спроби переконати себе. Критичне мислення означає здатність долати різні когнітивні упередження.""
"дурень - це той, кому бракує емоційного інтелекту і хто обманюється щодо себе й не жаліє інших через свій егоцентризм. Цей опис близький до нарцисичного розладу особистості, прояви якого я простежую в робочих і любовних стосунках, а також у соціальних мережах."
"перш ніж найняти когось на підприємство, в установу чи в університет, хоч яка блискуча в нього біографія, слід переконатися, що він не мудь."
"Найбільші медійні маніпулятори - це самі медія!"
"Згадаймо випадок Дональда Трампа. Упродовж виборчої кампанії брак ввічливості став важливим фактором його політичного успіху. Він не приховував своїх недоліків. Хизувався своєю незрілістю, своєю нарцисичною вразливістю, удавав із себе велику дитину, що так і не виросла й не нажила моральної свідомості. Його брехня, його ексгібіціонізм, непослідовність і поза великого забіяки спокусили людей. Багато американців з різним соціальним статусом упізнали себе в його невихованості, в його ненависті, екстравагантній поведінці, спрощених ідеях, в його маніхействі, теоріях змови, расизмі й одержимості виличчю Америки."
"книжки "Мистецтво вибору (The Art of Choosin, 2010), Шини Лінгар. Ця книжка показує парадокс нашого суспільства споживання: труднощі через надмір вибору""
"найбільше глупство - це вважати себе розумним"
"кожен з нас здатний будь-якої миті сказати дурницю чи глупство, ви, я і всі решта."
"Геній може мати свої межі, але дурість безмежна (Альберт Ейнштайн)"
"Дурість - це фоновий шум мудрості."
"Я був одним з найпалкіших борців за справжню, пряму демократію. Нарешті вона існує! Це соціальні мережі. Народ має в них таке ж право слова, як будь-хто... Ми не уявляли, що впровадження такої прямої демократії проявить дурість трьох чвертей її користувачів! Такі масштаби пригнічують."
"Емоція - це стиснутий інтелект. Що ви розумніший, то на складніші емоції ви здатні. Годі вже протиставляти емоції розуму. Той, хто тренує свій розум, переживає складніші емоції, ніж той, хто не тренує. Тренуйте свій розум!"
"колись був смак до гри в шахи, справжній інтелектуальний спорт, олімпійський вид спорту, що свідчить про те, що розум можна тренувати, як решту м'язів."
"музиці потрібен фон, щоб зазвучала мелодія. Так само дурість - це лише фоновий шум, який дозволяє здобути трохи мудрості."
Кращі цитати та нотатки з книги:
"Дурень полює зграєю і думає стадом"
"що більше ви намагатиметесь змінити дурня, то сильнішим його робитимете: він буде вельми задоволений відчувати себе жертвою, яка непокоїть, а тоже, має рацію."
"намагаючись поліпшити дурня, ви не тільки зазнаєте невдачі - ви його підсилюєте і наслідуєте... Боротися з дурістю - тільки зміцнювати її"
"якщо великі розуми зустрічаються, то дурні зіштовхуються"
"Дурень стверджує... розумний сумнівається... мудрий розмірковує. (Аристотель і... Серж Чиккотті)"
"Дурень вирізняється здатністю вірити в бозна-що, від теорій змови до впливу Місяця на поведінку, не оминаючи гомеопатію..."
"Якщо його (дурня) зупиняє поліція за перевищення швидкості - не пощастило. Він нездатний зрозуміти, що "щастить" - тільки спосіб дурня тлумачити ймовірність"
"дурень, який ніколи не тримав собаки, розповідатиме тобі, як виховувати твого... Даннінг і Крюгер пояснювали цей ефект тим, що некваліфікованій особі в деяких ситуаціях важко оцінити свої реальні можливості. Ба більше: за висновками цих психологів, необізнана особа не тільки схильна переоцінювати власний рівень компетентності, вона також нездатна розпізнати вміння тих, у кого вони є."
"По-перше, ми обладнані радаром на дурість - ефектом негативності. Це наша схильність приділяти більше уваги, надавати більше ваги, виявляти більшу цікавість до негативних речей, ніж до позитивних. Ефект негативності має суттєвий вплив на погляди людей, їхні упередження, стереотипи, дискримінацію та забобони... цей ефект негативного приводить до того, що ми помічаємо більше наміру за негативною подією, ніж за позитивною... По-друге, зауважмо, що дослідження виявили фундаментальну помилку атрибуції: спостерігаючи за людино, ми пов'язуємо її поведінку радше з її глибинною природою, ніж із впливом зовнішніх факторів."
"колективний розум має зворотний бік - колективну дурість. У групі наша розпізнавальна здатність може бути суттєво зменшена: знамениті досліди групових норм, проведені психологом Соломоном Ашем, вже давно засвідчили це. Якщо більшість обстоює явно хибну й дурнувату теорію, цього досить, щоб привернути решту внаслідок ефекти конформізму."
"Легковірність - це форма дурості, властива дитинству."
"- 2016 року ви присвятили книжку загрозам у разі обрання Дональда Трампа. Ви його вважаєте граничним мудем чи він розумніший?
- Так, Дональд Трам - граничний мудь, гіпермудь, коли хочете. Я розумію під цим мудя, що не має собі рівних, оволодіння мистецтвом мудизму якого навіює водночас повагу і захоплення."
"Продукування ахінеї, на відміну від простої дурості, - це дурість другого рівня: вона усвідомлює цінність правди й знань, але не визнає й не практикує їх. Ось цому це радже не брехня, а форма обдурювання, яку ми зустрічаємо майже постійно в публічних виступах, як у політиці."
"ахінею можна вважати найвищим ступенем глупоти"
"Як казав Шамфор: "Безумство - це на три чверті глупота""
"глупота пересатє бути властивістю окремого типу особистостей, як це було ще в 17-18 століттях, і стає насправді колективною і масовою. Ахінея, що була ендеміком преси, стала пандемією в ЗМІ, в інтернеті й соціальних мережах, які поширюють її в таких масових дозах, що воан зробилась політичною силою."
"ліки проти хвороби глупоти не у відмові від розуму. Вони - критичному мисленні, яке усвідомлює свої межі."
"Теорія прагматичних схем міркування Ченга і Голіока. Ми міркуємо на підставі знань, здобутих на досвіді, та в умовній формі (на зразок "якщо ... то ...")"
"Теорія ментальних моделей Джонсона-Лерда. Ми міркуємо не на підставі простих логічних правил, а на підставі уявлень, які ілюструємо прикладами чи контрприкладами"
"Ярмарок упереджень (і евристик): евристика репрезентативності; евристика прив'язки\корегування: поганий орієнтир в тумані; евристика доступності: найгаласливіший має рацію; неприйняття втрати: "тримай" краще за "втратиш"; рамкове упередження: напівповний чи напівпорожній?; підтверджувальне упередження; упередження ретроспективи: як так і казав; упередження авторитету: "ефект білого халатку"; упередження самовдоволення; ілюзія причинності; ефект гало: хто вкрав яйце, вкраде й курку."
"незнання - це не дурість. Незнання - це потужний двигун знань, за умови, що людина знає про свій брак знань."
"Щоб здолати дурість, ми зацікавлені в тому, щоб її викрити, а отже, й назвати. Тому немає нічого поганого в тому, щоб уживати характеристику "дурість" щодо себе. Якщо вона свідчить про сором за визнану хибу в міркуваннях, це доказ усвідомлення, а отже, і перший крок до виправлення."
"- Які великі завдання мала б поставити собі психологія сьогодні?
- Не думаю, що варто ставити науці завдання. Це було б марнуванням часу, бо ми не маємо жодного уявлення про те, що станеться."
"Когнітивне упередження - це систематична помилка в міркуваннях: на зразок оптичних ілюзій, навіть коли ми знамєо про підступ, однаково щоразу попадаємось."
"Хізер А. Батлер: "Критичне мислення - це не розум, попри те що їх часто плутають. Критичне мислення - це комплекс когнітивних навичок, який дозволяє нам раціонально мислити залежно від мети, і готовність використовувати ці вміння, коли треба. Критичне мислення гнучке, воно потребує доказів, щоб повірити, й розпізнає оманливі спроби переконати себе. Критичне мислення означає здатність долати різні когнітивні упередження.""
"дурень - це той, кому бракує емоційного інтелекту і хто обманюється щодо себе й не жаліє інших через свій егоцентризм. Цей опис близький до нарцисичного розладу особистості, прояви якого я простежую в робочих і любовних стосунках, а також у соціальних мережах."
"перш ніж найняти когось на підприємство, в установу чи в університет, хоч яка блискуча в нього біографія, слід переконатися, що він не мудь."
"Найбільші медійні маніпулятори - це самі медія!"
"Згадаймо випадок Дональда Трампа. Упродовж виборчої кампанії брак ввічливості став важливим фактором його політичного успіху. Він не приховував своїх недоліків. Хизувався своєю незрілістю, своєю нарцисичною вразливістю, удавав із себе велику дитину, що так і не виросла й не нажила моральної свідомості. Його брехня, його ексгібіціонізм, непослідовність і поза великого забіяки спокусили людей. Багато американців з різним соціальним статусом упізнали себе в його невихованості, в його ненависті, екстравагантній поведінці, спрощених ідеях, в його маніхействі, теоріях змови, расизмі й одержимості виличчю Америки."
"книжки "Мистецтво вибору (The Art of Choosin, 2010), Шини Лінгар. Ця книжка показує парадокс нашого суспільства споживання: труднощі через надмір вибору""
"найбільше глупство - це вважати себе розумним"
"кожен з нас здатний будь-якої миті сказати дурницю чи глупство, ви, я і всі решта."
"Геній може мати свої межі, але дурість безмежна (Альберт Ейнштайн)"
"Дурість - це фоновий шум мудрості."
"Я був одним з найпалкіших борців за справжню, пряму демократію. Нарешті вона існує! Це соціальні мережі. Народ має в них таке ж право слова, як будь-хто... Ми не уявляли, що впровадження такої прямої демократії проявить дурість трьох чвертей її користувачів! Такі масштаби пригнічують."
"Емоція - це стиснутий інтелект. Що ви розумніший, то на складніші емоції ви здатні. Годі вже протиставляти емоції розуму. Той, хто тренує свій розум, переживає складніші емоції, ніж той, хто не тренує. Тренуйте свій розум!"
"колись був смак до гри в шахи, справжній інтелектуальний спорт, олімпійський вид спорту, що свідчить про те, що розум можна тренувати, як решту м'язів."
"музиці потрібен фон, щоб зазвучала мелодія. Так само дурість - це лише фоновий шум, який дозволяє здобути трохи мудрості."
May 11, 2024
Knygos pavadinimas labiau tiktų - ,,Išsiliejimas ant kvailių" :)
Knygoje minima, kad kvailiai tai neturintys emocinio intelekto ir dažniausiai narcistinės asmenybės.
Nesistengia suvokti kaip kitas žmogus mąsto, o tik įrodinėja savo įsitikinimus.
Patys dažnai kitus kvailiais vadina, jeigu nesutinka su jų nuomone.
Kvailys kai tiesiog tiki ir nesigilina į kitus įmanomus faktus.
Dažnai dėl ego ir užsispyrimo padaro kvailybes, kad tik nepasirodytų buvę neteisūs.
Knygoje minima, kad kvailiai tai neturintys emocinio intelekto ir dažniausiai narcistinės asmenybės.
Nesistengia suvokti kaip kitas žmogus mąsto, o tik įrodinėja savo įsitikinimus.
Patys dažnai kitus kvailiais vadina, jeigu nesutinka su jų nuomone.
Kvailys kai tiesiog tiki ir nesigilina į kitus įmanomus faktus.
Dažnai dėl ego ir užsispyrimo padaro kvailybes, kad tik nepasirodytų buvę neteisūs.
January 14, 2021
I tried with this one, I really did. The Title sounded interesting and the promise of Idiocy being explained was the promise of enlightenment in these stupidity saturated times. But turns out I was the idiot for getting my hopes up. This is a series of essays. Some by well known philosophers, psychiatrists, neurologists, economists (??) and other speculative essayists. The essays frequently cover the same territory - mostly trying to actually define stupidity. To me the definition of stupidity will be "to continue to read a book that goes nowhere" so as I hope to raise myself above the level of average stupidity we all apparently exist in, I closed the book on page 151 and expect to feel no regret what so ever.
March 14, 2019
Excellent! Je n’ose pas le recommander à des proches pour ne pas qu’ils considèrent qu’ils vont forcément s’y reconnaître...
June 22, 2022
Поредното попадение за годината! Супер интересна, увлекателна и със сигурност потресаващо истинска. Прочитът на аудио вариантът е много добър.
Определено я препоръчвам!
Определено я препоръчвам!
May 10, 2021
"بطريقة ما، تفلت الكلمات التي تحرر نفسها من مراجعها ومعانيها الصحيحة من الحدود العادية للغة. ولكن الكلمة هي دائمًا كيان إشكالي، معناها مفتوح، ويمكن
أن يكون موضوع نقاش بين متحاورَين". باتريك مورو
الغباء، تعددت معانيه ومرادفاته في مختلف اللغات، ذلك أن مفردات الغباء لا تنتهي. تعكس هذهِ الثروات الدلالية تدرجات دقيقة في المعنى، واختلافات في الاستخدام، وتأثيرات النزعة الاجتماعية، وتنوع وصفه وتضمينه نفسيًا واجتماعيًا لدى علماء وأساتذة ومفكرين رائدين في علم النفس، طرحوا أفكارهم وآرائهم من خلال مقالات وأُطروحات ومقابلات صحفية حررها وجمعها جان فرانسوا دورتييه مدير ومؤسس مجلتي الدوائر النفسية والعلوم الاجتماعية في كتاب سايكلوجية الغباء. ولكي نتغلب على هذا الغباء المحيط بنا من كل جانب، ينبغي علينا فهمه أولاً.ومن بين المواضيع التي ناقشها هذا الكتاب:
- لماذا يؤمن الأذكياء أحيانًا بالهراء المطلق؟
- كيف تجعلنا أدمغتنا الكسولة نتخذ قرارات خاطئة؟
- لماذا نقع في فخ مناقشة الأحمق؟
- كيف يجعلنا التلاعب بوسائل الإعلام والأنترنت المضلل أغبى؟
- لماذا لا يعتقد الناس الأغبياء أنهم أغبياء؟
إذا كانت هناك أشكال متعددة من الذكاء، كما يؤكد علماء النفس، فمن المنطقي أنه يجب أن يكون هناك أيضًا مجموعة متنوعة من ضروب الغباء. بالنظر إلى المرحلة الجنينية لتطور هذا العلم (التي يضيف إليها هذا الكتاب بعض المعالم الهامة) وندرة الدراسات الموثوقة.
ويصنف جان فرانسوا دورتييه الأغبياء (أو الحمقى) في مقالته الموسومة "تصنيف الحمقى والأغبياء" إلى عدة أنواع: منهم المتخلف والجاهل والساذج، والغبي العالمي الذي يظن بأن الجميع أغبياء فكما يقول ديكارت "أن الطبيعة الغريبة للخطأ لا يمكنها تمييز نفسها"، ينطبق الشي ذاته على الغباء، إذ لا يدرك الأحمق حماقته، و"الأغبياء العنصريين الأنانيين الذين يهيمنون على صفوف الناخبين وينتخبون الأحزاب الشعبوية، لأنهم أغبياء، أي أنهم غير قادرين على النزاهة السياسية، أنهم يعتمدون على المنطق قصير المدى والتعميمات الكاسحة. تفكيرهم قاطع - كل شيء أما أسود أو أبيض، ميزتهم العناد وبلادة الحس ولا تؤثر عليهم الحجج العقلانية. لن يتراجعوا أبدًا عن آرائهم ولن يغيروا أفكارهم".
وعلى العموم بغض النظر عن تنوع الصفات والاستعارات، يمكن القول أن الأحمق هو الشخص الذي يُحكم عليه بذكاء منخفض ونطاق عقلي محدود. وهكذا، يُعرف الغباء دائمًا على أنه مفهوم نسبي. الشخص ليس غبيًا بطبيعته (إذا كان الجميع أغبياء، فلن يلاحظه أحد). بعبارة أخرى، يُقاس الغباء من نقطة ثابتة يحددها الشخص الذي يعتبر نفسه متفوقًا.
ويقول إيوا دورزدا سينكوسكا بروفسور علم النفس الأجتماعي في جامعة باريس ديكارت " في مقالته الموسومة "الغباء والتحيز الإدراكي":
"أؤيد أولئك الذين يقولون إن الجهل ليس غباء. ذلك أن الجهل محرك قوي للمعرفة، بشرط أن تعلم أنك جاهل، وأنك تعرف ما لا تعرفه. لكننا غير مدركين لمعظم التحيزات التي تؤثر على استقبالنا للمعلومات، والميول التي تؤثر على تفكيرنا. وتكمن المشكلة -وهي مشكلة خطيرة- أنه حتى بعد الكشف عن هذهِ التحيزات، فهي تبقى فعّالة. لا سيما في المواقف التي لا تفضي إلى شك. في حين أن الغباء -الغباء الحقيقي- هو السمة المميزة للتهاون الفكري المخيف الذي لا يترك مجالاً للشك على الإطلاق".
في حين يقول إيف الكسندر تالمان دكتور في العلوم الطبيعية وأستاذ علم النفس في جامعة سان ميشيل دي فريبورغ في مقالته "الحماقة المتعمدة":
"قد يكون هذا ا��غباء، الذي تناولته في هذهِ المقالة، مصدرًا للعديد من الاكتشافات والاختراعات التي ساعدت في جعل عالمنا أكثر راحة. ومما لا شك فيه أن الميل إلى التجاوز، مدعومًا بالتفاؤل الذي يفضل المخاطرة، قد ساهم في التقدم والاكتشاف. ومن هذا المنطق، يمكن اعتبار الغباء والإبداع وجهان لعملة واحدة، والعامل المشترك بينهما هو التفكير التبايني".
ويقول سيرج سيكوتي عالم نفس وباحث في جامعة جنوب بريتاني في مقالته "الدراسة العلمية للحمقى":
"نحن جميعًا مجهزون بكاشف هراء يسمى التحيز السلبي. هذهِ النزعة التي تقودنا إلى إعطاء وزن وانتباه واهتمام أكبر بالأشياء السلبية بدلاً من الأشياء الإيجابية. وللتحيز السلبي عواقب كبيرة على آراء الناس وتحيزاتهم والقوالب النمطية فيما يتعلق بالتمييز والخرافات. كما هو الحال في الأعمال المنزلية، نلاحظ الأمور البسيطة فقط عندما لا تُنجز. وبسبب التحيز السلبي، نجد أن التعامل مع الأحمق أسهل بكثير من التعامل مع العبقري في بيئة اجتماعية معقدة. بالإضافة إلى ذلك، يقودنا هذا التحيز إلى قراءة مدلولات أخرى في حدث سلبي أكثر من الإيجابي"
أن يكون موضوع نقاش بين متحاورَين". باتريك مورو
الغباء، تعددت معانيه ومرادفاته في مختلف اللغات، ذلك أن مفردات الغباء لا تنتهي. تعكس هذهِ الثروات الدلالية تدرجات دقيقة في المعنى، واختلافات في الاستخدام، وتأثيرات النزعة الاجتماعية، وتنوع وصفه وتضمينه نفسيًا واجتماعيًا لدى علماء وأساتذة ومفكرين رائدين في علم النفس، طرحوا أفكارهم وآرائهم من خلال مقالات وأُطروحات ومقابلات صحفية حررها وجمعها جان فرانسوا دورتييه مدير ومؤسس مجلتي الدوائر النفسية والعلوم الاجتماعية في كتاب سايكلوجية الغباء. ولكي نتغلب على هذا الغباء المحيط بنا من كل جانب، ينبغي علينا فهمه أولاً.ومن بين المواضيع التي ناقشها هذا الكتاب:
- لماذا يؤمن الأذكياء أحيانًا بالهراء المطلق؟
- كيف تجعلنا أدمغتنا الكسولة نتخذ قرارات خاطئة؟
- لماذا نقع في فخ مناقشة الأحمق؟
- كيف يجعلنا التلاعب بوسائل الإعلام والأنترنت المضلل أغبى؟
- لماذا لا يعتقد الناس الأغبياء أنهم أغبياء؟
إذا كانت هناك أشكال متعددة من الذكاء، كما يؤكد علماء النفس، فمن المنطقي أنه يجب أن يكون هناك أيضًا مجموعة متنوعة من ضروب الغباء. بالنظر إلى المرحلة الجنينية لتطور هذا العلم (التي يضيف إليها هذا الكتاب بعض المعالم الهامة) وندرة الدراسات الموثوقة.
ويصنف جان فرانسوا دورتييه الأغبياء (أو الحمقى) في مقالته الموسومة "تصنيف الحمقى والأغبياء" إلى عدة أنواع: منهم المتخلف والجاهل والساذج، والغبي العالمي الذي يظن بأن الجميع أغبياء فكما يقول ديكارت "أن الطبيعة الغريبة للخطأ لا يمكنها تمييز نفسها"، ينطبق الشي ذاته على الغباء، إذ لا يدرك الأحمق حماقته، و"الأغبياء العنصريين الأنانيين الذين يهيمنون على صفوف الناخبين وينتخبون الأحزاب الشعبوية، لأنهم أغبياء، أي أنهم غير قادرين على النزاهة السياسية، أنهم يعتمدون على المنطق قصير المدى والتعميمات الكاسحة. تفكيرهم قاطع - كل شيء أما أسود أو أبيض، ميزتهم العناد وبلادة الحس ولا تؤثر عليهم الحجج العقلانية. لن يتراجعوا أبدًا عن آرائهم ولن يغيروا أفكارهم".
وعلى العموم بغض النظر عن تنوع الصفات والاستعارات، يمكن القول أن الأحمق هو الشخص الذي يُحكم عليه بذكاء منخفض ونطاق عقلي محدود. وهكذا، يُعرف الغباء دائمًا على أنه مفهوم نسبي. الشخص ليس غبيًا بطبيعته (إذا كان الجميع أغبياء، فلن يلاحظه أحد). بعبارة أخرى، يُقاس الغباء من نقطة ثابتة يحددها الشخص الذي يعتبر نفسه متفوقًا.
ويقول إيوا دورزدا سينكوسكا بروفسور علم النفس الأجتماعي في جامعة باريس ديكارت " في مقالته الموسومة "الغباء والتحيز الإدراكي":
"أؤيد أولئك الذين يقولون إن الجهل ليس غباء. ذلك أن الجهل محرك قوي للمعرفة، بشرط أن تعلم أنك جاهل، وأنك تعرف ما لا تعرفه. لكننا غير مدركين لمعظم التحيزات التي تؤثر على استقبالنا للمعلومات، والميول التي تؤثر على تفكيرنا. وتكمن المشكلة -وهي مشكلة خطيرة- أنه حتى بعد الكشف عن هذهِ التحيزات، فهي تبقى فعّالة. لا سيما في المواقف التي لا تفضي إلى شك. في حين أن الغباء -الغباء الحقيقي- هو السمة المميزة للتهاون الفكري المخيف الذي لا يترك مجالاً للشك على الإطلاق".
في حين يقول إيف الكسندر تالمان دكتور في العلوم الطبيعية وأستاذ علم النفس في جامعة سان ميشيل دي فريبورغ في مقالته "الحماقة المتعمدة":
"قد يكون هذا ا��غباء، الذي تناولته في هذهِ المقالة، مصدرًا للعديد من الاكتشافات والاختراعات التي ساعدت في جعل عالمنا أكثر راحة. ومما لا شك فيه أن الميل إلى التجاوز، مدعومًا بالتفاؤل الذي يفضل المخاطرة، قد ساهم في التقدم والاكتشاف. ومن هذا المنطق، يمكن اعتبار الغباء والإبداع وجهان لعملة واحدة، والعامل المشترك بينهما هو التفكير التبايني".
ويقول سيرج سيكوتي عالم نفس وباحث في جامعة جنوب بريتاني في مقالته "الدراسة العلمية للحمقى":
"نحن جميعًا مجهزون بكاشف هراء يسمى التحيز السلبي. هذهِ النزعة التي تقودنا إلى إعطاء وزن وانتباه واهتمام أكبر بالأشياء السلبية بدلاً من الأشياء الإيجابية. وللتحيز السلبي عواقب كبيرة على آراء الناس وتحيزاتهم والقوالب النمطية فيما يتعلق بالتمييز والخرافات. كما هو الحال في الأعمال المنزلية، نلاحظ الأمور البسيطة فقط عندما لا تُنجز. وبسبب التحيز السلبي، نجد أن التعامل مع الأحمق أسهل بكثير من التعامل مع العبقري في بيئة اجتماعية معقدة. بالإضافة إلى ذلك، يقودنا هذا التحيز إلى قراءة مدلولات أخرى في حدث سلبي أكثر من الإيجابي"
"Studies show that cynical idiots are so uncooperative and mistrustful that they miss out on professional opportunities, and therefore earn less than others do."
"we’re all equipped with a bullshit detector called negativity bias.18 This is a tendency that leads us to give more weight, attention, and interest to negative things than to positive ones. Negativity bias has significant consequences on people’s opinions, on their prejudices and stereotypes, on discrimination and superstition. As with housework, we notice the little things only when they haven’t been done. It’s because of the negativity bias that we find it easier to deal with an idiot than with a genius in a complex social setting. In addition, this bias leads us to read more meaning into a negative event than a positive one."
"they rely on short-term logic and sweeping generalizations. Their thinking is categorical—everything is black or white, with no nuance. They’re stubborn and obtuse, and rational arguments hold no sway with them: they won’t ever back down from their opinions. They think what they think, period."
"We are unaware of most of the biases that affect our reception of information, and of the propensities that sway our reasoning."
"I side with those who say that ignorance is not stupidity. Ignorance is a strong engine of knowledge, provided that you know you’re ignorant, and that you know what you don’t know. But we are unaware of most of the biases that affect our reception of information, and of the propensities that sway our reasoning. The problem, and it’s a serious one, is that even after these biases are exposed, they continue to work. All the more so in situations that are not conducive to doubt. Whereas stupidity, true stupidity, is the hallmark of a frightening intellectual complacency that leaves absolutely no room for doubt."
"To define intelligence of a very high order, it’s useful to consider the stunning capacity some people have exhibited to leave behind the broken paths and dominant models of their own eras, and to innovate, rather than to content themselves with the prevailing assumptions of their times. Galileo, Darwin, Einstein, and also Kant and Descartes, were capable of thinking differently than others in their epoch."
"It may be that stupidity, as examined in this essay, maybe the source of many discoveries and inventions that have helped to make our world more comfortable. No doubt the propensity to transgression, supported by optimism that favors risk-taking, has contributed to progress and discovery. By this logic, stupidity and creativity are two faces of the same coin, whose common factor is divergent thinking."
"In a way, words that free themselves from their referents and proper meanings escape the ordinary confines of language. But a word is always a problematic entity: its meaning is open, and can be the object of negotiation between two interlocutors"
"Here we touch on a point that brings the language of ideology and the language of stupidity into close communion: the shift in frame of reference that makes words come unscrewed, if we may put it that way, from their relation to reality,4 even if we can’t quite categorize these improper uses of language as lies."
February 29, 2020
Прилична на моменти компилация от статии на психолози по темата. Предговорът обаче е по-добре да се прескочи поради доста опростения си (в лошия смисъл) стил.
Поради самата структурата на сборника за някакъв по-широк поглед и дума не може да става. Част от статиите не казват нищо ново извън познати общи приказки, друга част пък се опитват да вкарат твърде много ненужна терминилогия за краткия си обем. Има и няколко прилични есета, но пък съвсем кратки, като за модно дамско списание.
Единственото ценно за мен беше референцията в две от статиите към идеите на Канеман за двете системи (скорости) на човешкото мислене и към книгата му “Мисленето�.
Поради самата структурата на сборника за някакъв по-широк поглед и дума не може да става. Част от статиите не казват нищо ново извън познати общи приказки, друга част пък се опитват да вкарат твърде много ненужна терминилогия за краткия си обем. Има и няколко прилични есета, но пък съвсем кратки, като за модно дамско списание.
Единственото ценно за мен беше референцията в две от статиите към идеите на Канеман за двете системи (скорости) на човешкото мислене и към книгата му “Мисленето�.
July 7, 2020
Не зміг дочитати. Думки якихось двохсот невідомих французів журналістів які себе з натяком називають вченими. Штучно вигадані терміни і поділ дурнів який немає нічого спільного з реальністю що заставляє сумніватись для чого ця книжка взагалі в руках. Можливо переклад недолугий але написана кострубато і важко читається.
Загалом враження що автори писали її або писати бо крутий заголовок, а наповнення це дурниця.
Не раджу
Загалом враження що автори писали її або писати бо крутий заголовок, а наповнення це дурниця.
Не раджу
March 12, 2020
Eerlijk gezegd was de titel wat mij aantrok om dit boek te willen lezen toen ik het boek tegenkwam in de brochure van de uitgeverij. Ik lees af en toe graag een boek uit het psychologie genre en laat dit boek daar nou ook nog eens in vallen. Karakter Uitgevers stelde een recensie-exemplaar beschikbaar en zo doende ben ik hier dus weer met mijn mening.
Waar ik mee wil beginnen is met te zeggen hoe tof het boek geïllustreerd is. Met grote regelmaat kom je tijdens het lezen kunstzinnige afbeeldingen tegen die mij deden denken aan het werk van onder andere Dali en Margritte. De artistieke vormgeving draagt absoluut bij aan mijn leesplezier. De illustraties passen tevens bij de humoristische manier waarop het boek geschreven is. Het complimenteert de tekst.
Ik moest in de eerste instantie wel wennen aan de manier waarop alles geschreven is. Er komen verschillende personen aan het woord, alles onder redactie van Jean-François Marmion, waardoor de bewoording voor mijn gevoel nogal resoluut kon veranderen. De mensen die aan het woord komen in het boek oefenen allemaal andere beroepen uit zoals bijvoorbeeld psychologen, professoren, maar ook journalisten, leraren enzovoort. Dit laat zien dat er met het onderzoek een breed perspectief aangenomen is en het veelzijdig benaderd wordt.
“Toch is het nieuwe van de huidige tijd dat één idioot en een rode knop al genoeg zijn om de domheid uit te roeien, en de hele wereld incluis.�
Het kleine lettertype is iets wat ik minder fijn vond. Van mij had de uitgave wel een slag groter gemogen waardoor ook het lettertype automatisch mee zou vergroten. Aan de andere kant is het pocketformaat van de paperback wel handig om zo in je tas mee te nemen. Wat zeker handig is voor de boekenwurm die altijd en overal wil kunnen lezen.
“Onze hersenen bestaan feitelijk uit twee hersenhelften die niettemin verbonden zijn. Toch komen deze twee valse tweelingbroertjes in niets overeen.�
Inhoudelijk vind ik het prachtig dat zoveel aspecten aanbod komen. Ik had vooraf niet gedacht dat het zo’n uitgebreid verslag zou zijn van het onderzoek. Ook vroeg ik me vooral wel af wat er nu precies bedoelt werd met de titel. Zonder spoilers te geven kan ik zeggen dat het meer dan duidelijk wordt in de tekst. Wel kwam het geheel uiteindelijk voor mij ietwat te langdradig over. Dan werd een zelfde onderwerp net weer door iemand anders benaderd en uitgelegd. Dit maakt het onderzoek uiteraard volledig maar kan de lezer wel enigszins vervelen tijdens het lezen.
“We leven in een tijd waarin het meer dan ooit mogelijk is om precies te begrijpen wat er gebeurt, als we tenminste bereid zijn de tijd te nemen om een goed geïnformeerd oordeel te vellen.�
In zijn geheel heb ik genoten van dit aparte boek. Het verwoord zoveel wat ik zelf ook constateer in de huidige wereld maatschappij waarin wij leven. Maar het zo treffend onder woorden brengen en uiteenzetten laat ik graag over aan de wetenschappers. Het mooie aan dit boek vind ik dat er geen arrogantie vanuit gaat, niet een “wij hebben onderzoek gedaan dus weten alles beter�, maar juist ook goed kijken naar zichzelf en diens vast gesleten patronen. Hoe slim de mens ook is, domheid ligt altijd op de loer. Zij het in het onwetende of juist in de kwaadaardige vorm maar dat ze er is, is een ding dat zeker is. Domheid helpt in het leerproces dat wij ons hele leven ondergaan en maakt ons mens. Daarom, ‘Domheid, een menselijke gave�.
Lieve leesgroet,
Elsa.
Waar ik mee wil beginnen is met te zeggen hoe tof het boek geïllustreerd is. Met grote regelmaat kom je tijdens het lezen kunstzinnige afbeeldingen tegen die mij deden denken aan het werk van onder andere Dali en Margritte. De artistieke vormgeving draagt absoluut bij aan mijn leesplezier. De illustraties passen tevens bij de humoristische manier waarop het boek geschreven is. Het complimenteert de tekst.
Ik moest in de eerste instantie wel wennen aan de manier waarop alles geschreven is. Er komen verschillende personen aan het woord, alles onder redactie van Jean-François Marmion, waardoor de bewoording voor mijn gevoel nogal resoluut kon veranderen. De mensen die aan het woord komen in het boek oefenen allemaal andere beroepen uit zoals bijvoorbeeld psychologen, professoren, maar ook journalisten, leraren enzovoort. Dit laat zien dat er met het onderzoek een breed perspectief aangenomen is en het veelzijdig benaderd wordt.
“Toch is het nieuwe van de huidige tijd dat één idioot en een rode knop al genoeg zijn om de domheid uit te roeien, en de hele wereld incluis.�
Het kleine lettertype is iets wat ik minder fijn vond. Van mij had de uitgave wel een slag groter gemogen waardoor ook het lettertype automatisch mee zou vergroten. Aan de andere kant is het pocketformaat van de paperback wel handig om zo in je tas mee te nemen. Wat zeker handig is voor de boekenwurm die altijd en overal wil kunnen lezen.
“Onze hersenen bestaan feitelijk uit twee hersenhelften die niettemin verbonden zijn. Toch komen deze twee valse tweelingbroertjes in niets overeen.�
Inhoudelijk vind ik het prachtig dat zoveel aspecten aanbod komen. Ik had vooraf niet gedacht dat het zo’n uitgebreid verslag zou zijn van het onderzoek. Ook vroeg ik me vooral wel af wat er nu precies bedoelt werd met de titel. Zonder spoilers te geven kan ik zeggen dat het meer dan duidelijk wordt in de tekst. Wel kwam het geheel uiteindelijk voor mij ietwat te langdradig over. Dan werd een zelfde onderwerp net weer door iemand anders benaderd en uitgelegd. Dit maakt het onderzoek uiteraard volledig maar kan de lezer wel enigszins vervelen tijdens het lezen.
“We leven in een tijd waarin het meer dan ooit mogelijk is om precies te begrijpen wat er gebeurt, als we tenminste bereid zijn de tijd te nemen om een goed geïnformeerd oordeel te vellen.�
In zijn geheel heb ik genoten van dit aparte boek. Het verwoord zoveel wat ik zelf ook constateer in de huidige wereld maatschappij waarin wij leven. Maar het zo treffend onder woorden brengen en uiteenzetten laat ik graag over aan de wetenschappers. Het mooie aan dit boek vind ik dat er geen arrogantie vanuit gaat, niet een “wij hebben onderzoek gedaan dus weten alles beter�, maar juist ook goed kijken naar zichzelf en diens vast gesleten patronen. Hoe slim de mens ook is, domheid ligt altijd op de loer. Zij het in het onwetende of juist in de kwaadaardige vorm maar dat ze er is, is een ding dat zeker is. Domheid helpt in het leerproces dat wij ons hele leven ondergaan en maakt ons mens. Daarom, ‘Domheid, een menselijke gave�.
Lieve leesgroet,
Elsa.
July 18, 2021
I'm not sure how this book even landed on my Kindle. I must have purchased it on a whim, most likely after reading about it elsewhere. It was not the best of my impulse purchases. It is a collection of interviews with / articles by a wide range of people: scientists, journalists, writers, etc. A few are certainly worth attention, like Patrick Moreau's analysis of samples of militant phraseology, or Claudie Bert's article about the risks of corporate hierarchy and apparent consensus, or Alison Gopnik's part on the role of childhood in resetting human behaviours to make them suitable for the current environment. I expected the interview with Daniel Kahneman to be a good read, but it was very short and did not cover anything new to me.
Many a contributor there ponders the question whether we live in the golden age of stupidity. Some say yes, others say they don't know. Had the editor invited at least one historian to contribute, perhaps there could have been one resounding 'no' in this chorus, but that's not the case.
There are also a number of simple rants and/or texts filled with banalities. Parts of the book are written with a tongue-in-cheek approach just to remind the reader in the gentlest possible way that stupidity is ingrained in human nature and none of us is free of it. Fair enough. I don't think it was particularly smart of me to have spent a few days of my precious time on Earth reading this book, so yeah, point taken. For my consolation, I took notes of a few references to other books that I may hopefully find more satisfying.
Many a contributor there ponders the question whether we live in the golden age of stupidity. Some say yes, others say they don't know. Had the editor invited at least one historian to contribute, perhaps there could have been one resounding 'no' in this chorus, but that's not the case.
There are also a number of simple rants and/or texts filled with banalities. Parts of the book are written with a tongue-in-cheek approach just to remind the reader in the gentlest possible way that stupidity is ingrained in human nature and none of us is free of it. Fair enough. I don't think it was particularly smart of me to have spent a few days of my precious time on Earth reading this book, so yeah, point taken. For my consolation, I took notes of a few references to other books that I may hopefully find more satisfying.
February 21, 2022
What a stupid book.
I suppose part of the problem is that the book appears to have been written for a French audience, and perhaps there's an issue of cultural translation. That said, this is by no means the "psychology" of anything. At best, it's the philosophy of stupidity. Not worth reading.
I suppose part of the problem is that the book appears to have been written for a French audience, and perhaps there's an issue of cultural translation. That said, this is by no means the "psychology" of anything. At best, it's the philosophy of stupidity. Not worth reading.
June 29, 2021
DNF @ 28%
The introduction was witty and got my hopes up, but the rest was all over the place. It was confusing and hard to keep up with, and by 28% I decided to stop trying.
The introduction was witty and got my hopes up, but the rest was all over the place. It was confusing and hard to keep up with, and by 28% I decided to stop trying.
June 22, 2021
How presumptuous is it to read a book titled The Psychology of Stupidity?
This topic is for me, not about me, right?
That's sort of the mindful challenge presented in this collection of reflections on the general dumb-assery of people, and how to diagnose and treat it in others and in ourselves.
In the book, originally published in French and edited by psychologist Jean-François Marmion, we hear from a melange of psychologists, neuroscientists, social scientists and other egg-headed academics.
They address how and why so many people are sucked down the rabbit hole into the multi-verse world of psychics, alien abductions or flat-Earthism. But let's not ignore the elephant in the room and get to why some people might be drawn to this book right now: that there are many among us who think vaccines cause metal spoons to stick to your skin or that some election ballots in Maricopa County, Arizona, might have been printed on bamboo paper sent from China.
Whatever side of that cultural schism you find yourself on, reading this book won't provide a resolution, but you might learn a few things. And isn't that in itself one of the remedies for stupidity?
-- KO'D
This topic is for me, not about me, right?
That's sort of the mindful challenge presented in this collection of reflections on the general dumb-assery of people, and how to diagnose and treat it in others and in ourselves.
In the book, originally published in French and edited by psychologist Jean-François Marmion, we hear from a melange of psychologists, neuroscientists, social scientists and other egg-headed academics.
They address how and why so many people are sucked down the rabbit hole into the multi-verse world of psychics, alien abductions or flat-Earthism. But let's not ignore the elephant in the room and get to why some people might be drawn to this book right now: that there are many among us who think vaccines cause metal spoons to stick to your skin or that some election ballots in Maricopa County, Arizona, might have been printed on bamboo paper sent from China.
Whatever side of that cultural schism you find yourself on, reading this book won't provide a resolution, but you might learn a few things. And isn't that in itself one of the remedies for stupidity?
-- KO'D
July 8, 2022
Чудова книжка. У більшості своїм, це наче інтерв'ю з психологом. Очікував якусь директивну подачу проблеми, а отримав гарні картинки з різних кутів зору
May 7, 2020
Thank you to Penguin for giving me a free galley of "The Psychology of Stupidity" in exchange for feedback.
This book is a collection of short essays by psychologists and other people expert in the workings of the human mind, on the subject of stupidity. It is translated from the French, which I didn't realize when I opened it, but it was fine- some of the pop culture references were a little unfamiliar, but the translation was competent, and the inevitable references to President Trump transcend the boundaries of language.
In a different year, I might object to foreign writers so frequently using the American president as an example of so many different ideas about stupidity, but in this year... Mr. President, if you don't want to be featured prominently in a book about the psychology of stupidity, maybe you should have made an effort to be a less obvious example.
The essays cover a variety of topics - different types of stupidity, the conditions that cause people to behave stupidity, the special stupidity of.crowds, the difficulty in recognizing one's own stupidity, and more. Some of them fell a little flat for me, and others made me think about things I hadn't thought about before, which is as much as you can ask from a collection of essays, in general.
There were times when the combination of research and humor didn't work for me, especially in places where it struck me as mean-spirited or name-calling. But that's a matter of personal taste, and what didn't work for me might work well for a different reader.
This book is a collection of short essays by psychologists and other people expert in the workings of the human mind, on the subject of stupidity. It is translated from the French, which I didn't realize when I opened it, but it was fine- some of the pop culture references were a little unfamiliar, but the translation was competent, and the inevitable references to President Trump transcend the boundaries of language.
In a different year, I might object to foreign writers so frequently using the American president as an example of so many different ideas about stupidity, but in this year... Mr. President, if you don't want to be featured prominently in a book about the psychology of stupidity, maybe you should have made an effort to be a less obvious example.
The essays cover a variety of topics - different types of stupidity, the conditions that cause people to behave stupidity, the special stupidity of.crowds, the difficulty in recognizing one's own stupidity, and more. Some of them fell a little flat for me, and others made me think about things I hadn't thought about before, which is as much as you can ask from a collection of essays, in general.
There were times when the combination of research and humor didn't work for me, especially in places where it struck me as mean-spirited or name-calling. But that's a matter of personal taste, and what didn't work for me might work well for a different reader.
February 7, 2021
The danger of reading a book called The Psychology of Stupidity is finding out that you're one of the stupid ones.
Everyone does some stupid things, but what makes a person stupid? If anything ties these short essays and interviews together, it's the realization that one doesn't need to have a low I.Q. to be stupid. There's an emotional component that can cause the most intelligent, educated people to delude themselves.
Jean-Francois Marmion's book is not a unified effort that defines its terms. Some of the articles, to me, seem irrelevant, such as the chapter on whether our nighttime dreams can be stupid. But some of the chapters really seemed enlightening. Among my favorites were
"Stupidity and Post-Truth," by Sebastian Dieguez
"Stupidity From a Child's Perspective: A Conversation with Alison Gopnik"
"The Worst Stupidity Is Thinking You're Smart: A Conversation with Jean-Claude Carriere."
Unfortunately for a person who might like further reading by some of these sources, writing by most of the contributors to this collection have not been translated into English.
Everyone does some stupid things, but what makes a person stupid? If anything ties these short essays and interviews together, it's the realization that one doesn't need to have a low I.Q. to be stupid. There's an emotional component that can cause the most intelligent, educated people to delude themselves.
Jean-Francois Marmion's book is not a unified effort that defines its terms. Some of the articles, to me, seem irrelevant, such as the chapter on whether our nighttime dreams can be stupid. But some of the chapters really seemed enlightening. Among my favorites were
"Stupidity and Post-Truth," by Sebastian Dieguez
"Stupidity From a Child's Perspective: A Conversation with Alison Gopnik"
"The Worst Stupidity Is Thinking You're Smart: A Conversation with Jean-Claude Carriere."
Unfortunately for a person who might like further reading by some of these sources, writing by most of the contributors to this collection have not been translated into English.
Displaying 1 - 30 of 343 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.