ŷ

Микола Хвильовий

Микола Хвильовий’s Followers (10)

member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo

Микола Хвильовий



This is Ukrainian spelling. See also: Mykola Khvylovy. ...more

Average rating: 4.2 · 1,675 ratings · 134 reviews · 42 distinct worksSimilar authors
Повість про санаторійну зону

by
4.03 avg rating — 326 ratings — published 1924 — 7 editions
Rate this book
Clear rating
Вальдшнепи

3.96 avg rating — 207 ratings — published 1927 — 3 editions
Rate this book
Clear rating
Я (Романтика)

4.32 avg rating — 158 ratings4 editions
Rate this book
Clear rating
Повість про санаторійну зон...

4.30 avg rating — 33 ratings
Rate this book
Clear rating
Кіт у чоботях

3.75 avg rating — 20 ratings4 editions
Rate this book
Clear rating
Вибрані твори Миколи Хвильо...

4.38 avg rating — 16 ratings
Rate this book
Clear rating
Іван Іванович

3.82 avg rating — 11 ratings — published 1929 — 2 editions
Rate this book
Clear rating
Микола Хвильовий. Найкращі ...

4.63 avg rating — 8 ratings2 editions
Rate this book
Clear rating
Досвітні симфонії

3.22 avg rating — 9 ratings — published 2021
Rate this book
Clear rating
Мати

it was amazing 5.00 avg rating — 4 ratings2 editions
Rate this book
Clear rating
More books by Микола Хвильовий…
Quotes by Микола Хвильовий  (?)
Quotes are added by the ŷ community and are not verified by ŷ.

“Але їй ніхто не відповів. Тільки легенький вітер шамотів у дикому малиннику й виганяв на трави табунці зелених хвиль

Розділ I”
Микола Хвильовий

“На зоні конав ніжний присмерк. Вечір стояв стрункий, прозорий і легкий, мов трусиковий пух. Крізь гущавину кучерявих дерев линула тиховійна жура. Стояло глибоке літо. Над верандою жевріла голубоока суєта вечірнього неба, а з безодні виринав молодик: неясні лінії і мідний німий хребет.

Розділ I”
Микола Хвильовий, Повість про санаторійну зону

“Надходила осінь. В городі, безперечно, про неї нічого не знали, а тут вона почувалась і в миготінні сухих зір, і в зажурі невеселих доріжок, які плутались і стурбовані відступали в нетрі сторожкого лісу. Дикий малинник відлетів до ріки і самотній стояв під тихим бірюзовим небосхилом. Ріка мовчала. Зрідка над санаторійною зоною чули задушевний крик пернатого царства. То по довгій і далекій лінії птиці перелітали загоризонтні межі. Ранком на порожній пустелі покинутого поля сідали важкі дрохви, стрепети. І тоді ж ріка приймала в свої води перельотні зграї птиць. То були � крякви, чирки, нирці, шилохвости, турпани. � І ці туди, на далеку лінію, у вирій. Туди плавко линула й ріка, і сторожкий човен, і потяг, що вилітав з промислового центру і шалено нісся в золотий потоп. Місячної ночі, коли тихо коливались осінні хвилі і бриніли вогкі вітри, човен стояв одинокою забутою примарою. Але й в мовчазності ріки була та ж сама невимовна самотність. � Іноді стрепети раптом підводились з порожньої пустелі покинутого поля і різали ріку своїм важким польотом.

XIV”
Микола Хвильовий, Повість про санаторійну зону

Topics Mentioning This Author

topics posts views last activity  
Hugo & Nebula Awa...: What are you reading now? 3334 548 Apr 24, 2025 09:15AM  


Is this you? Let us know. If not, help out and invite Микола to ŷ.